Псалом про радість та веселість у розпал Великого Посту – помилка літургічних упорядників? Руйнуємо стереотипи! Сьогодні у рубриці говоримо про справжню радість, яка не залежить від зовнішніх обставин, людей навколо, новин ітп.  Так як завжди у неділю, пропонуємо Вам зробити наступне: присвятити час Богові у читанні Святого Письма. У цьому може допомогти коментар недільного псалму від с. Марії Марти Пшивари SSpS за методом Lectio Divina – у пер. “Боже читання”, яке відбувається у 4 кроки.

4 кроки Lectio Divina:

1. Lectio – “Про що говорить текст?” прочитай і намагайся зрозуміти, про що цей текст, про кого йде мова, де відбувається дія, що говорять дійові особи, і т.д.
2. Meditato– Роздуми над текстом, медитація. “Що через цей текст Бог говорить конкретно до мене?”
3. Oratio – “Яка моя відповідь Господу на Його слова?”
4. Contemplatio – споглядання. Просто будь у присутності Бога, Який себе об’являє. 

Трохи музики у Ваш день! Ось псалом 126 у виконанні молодого гурту з США – цікава інтерпретація. За мелодією ніби прослідковується нелегкий шлях до досконалої радості людини: сам Ісус мав зійти з небес, стати людиною, померти та воскреснути, щоб ми мали вічну радість 

#ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ №24: ПСАЛМ 126

 LECTIO 

1 Висхідна пісня. Коли Господь повернув сіонських бранців, немов би сон ми бачили, так було з нами. 
2 Тоді уста наші сповнилися сміху, і радости – язик наш. Тоді проміж народами загомоніли: «Велике діло вчинив Господь над ними!» 
3 Велике діло вчинив Господь над нами, – ми раділи. 
4 Поверни, о Господи, наших бранців, немов потоки на спраглу землю. 
5 Хто сіє у сльозах, з радістю буде жати. 
6 Іде з плачем, іде, несучи мірку зерна. Повертається додому радий, несучи снопи з собою.

Цей псалом є одною з паломницьких пісень, які в перекладі Хоменка називаються «Висхідні пісні» (120-134). Вони часто мають «ступневий ритм»; певні слова або вірші повторюються.

Псалм 126, який має тему «пісня повернення», співають ізраїльтяни, входячи до Єрусалиму. Вони згадують вихід з вавилонської неволі після декрету Цируса в 538 р. до Христа. Так як колись в Єгипті, так і тепер, вони досвічують чудесної опіки Бога. Вавилонський Талмуд, коментуючи повернення з неволі, говорить, що цей день був для євреїв таким важливим, як створення неба і землі.

“Коли Господь повернув сіонських бранців,…”

Чому псалмист говорить про сіонських бранців, якщо вони повертаються з Вавилону?  

У Вавилоні євреї, щоправда, не були так переслідувані як у Єгипті. Вони могли нормально жити, народжувати дітей, але перебування на чужині спричиняло їм страждання. Єрусалим був для них святим містом, де віддавали честь єдиному Богу, а у вигнанні це було заборонено робити. Одночасно пам’ять про Єрусалим була джерелом їхньої внутрішньої сили і надії на повернення до св0єї рідної землі. Тому псалмист називає їх “бранці Сіону”. Пам’ять про Єрусалим, де була гора Сіон дозволила їм вижити і повернутися.

Цей образ можна віднести також до часів месіанських, коли всі повернуться із земного вигнання до небесної Батьківщини – “небесного Сіону”.

«Немов би сон ми бачили» 

Як зрозуміти другу частину вірша? Дослівно слово «сон» означає візію пророка – правду, яка йому об’явлена про волю Бога щодо майбутнього.

Вираз «немов би сон» вживаємо, коли переживаємо щось неймовірного. Наприклад, раптово зустрічаємо особу, якої довго не бачили і за якою дуже сумуємо. Запитуємо тоді: “Чи це сон, чи це насправді ти»?

Таким «сном на яву», тобто безмірною радістю, було для євреїв повернення до Єрусалиму. Святий Іван Золотоустий говорить, що більш небезпечним є бути в неволі гріха, ніж у неволі неприятеля, бо хоч тіло ув’язнене, проте душа вільна. Натомість полон гріха не милує ані тіла, ані душі людини. 

“Тоді уста наші сповнилися сміху, і радости – язик наш. Тоді проміж народами загомоніли: «Велике діло вчинив Господь над ними!” 

Багаторазово у цьому короткому псалмі повторюється слово «радість». Ця радість має джерело в Господі. Євреї радіють не тільки тому, що «Господь вчинив велике діло над ними» і повернув їх до дому, вони також щасливі, що інші народи також пізнали їхнього Бога і свідчать про чудові речі, які Він чинить.

«Поверни о Господи наших бранців…»

Знову вживається слово “повернути”, яке було у першому вірші. Псалмист говорить, що Господь, який зміг визволити його народ з вавилонської неволі, має міць визволити їх з теперішньої ситуації, зі смутку, який їх огортає, коли дивляться на зруйнований храм в Єрусалимі, чи коли змагаються з труднощами, щоб його відбудовувати.

«…немов потоки на спраглу землю»

Для Господа немає нічого неможливого – визнає псалмоспівець. Якщо Він робить такі чуда в природі, то може  зробити це і для Свого вибраного народу. Тут ймовірно йдеться про пустелю Негев, де кілька разів на рік йде дощ, тоді висохлі струмені наповнюються водою. Тоді мертва пустеля перетворюється в оазу життя, повну зелені і квітів. Те саме бідбувається із серцями людей, які сатана робить затверділими через гріх: якщо людина молиться, відкриваючись на благодать Духа Святого, Він перемінює її серце, що нагадує зазеленілу і квітучу пустелю.

Грецький переклад замість «спрагла земля» – говорить: «немов потоки південним вітром». Іван Золотоуст коментує це так: «Як південний вітер, віючи, повертає замерзлу воду до її попереднього стану, так і святі, постійно просять про повернення свого розуму з неволі – південь, це дар сліз покаяння, даний Святим Духом».  

“Хто сіє у сльозах, з радістю буде жати. Іде з плачем, іде, несучи мірку зерна. Повертається додому радий, несучи снопи з собою”

Ці вірші говорять про страждання, які змінюються на радість. Пояснення знаходимо в книгах Нового Завіту: «Хто скупо сіє, скупо буде жати; хто ж щедро сіє, той щедро жатиме. Нехай дає кожний, як дозволяє серце, не з жалю чи примусу: Бог любить того, хто дає радо» (2 Кор. 6-7).

«…Що хто посіє, те і жатиме. Хто бо для свого тіла сіє, той з тіла пожне зотління; а хто сіє для духа, той для духа пожне життя вічне» (Гал. 6, 7-8).

«Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись» (Лк. 6, 21б).

«Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю; чи спить він, чи встає, чи то в ночі, а чи в день, – насіння те кільчиться й росте. А як – він сам не знає» (Мк. 4, 26-27).

«Істинно, істинно говорю вам: Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе» (Йн. 12, 24).

«Істинно, істинно говорю вам: Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме. Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться» (Йн. 16, 20).

Тим зерном, що закинули у землю, яке приносить рясний плід є сам Ісус Христос. Він страждав, помер і воскрес, віддав Своє земне життя, щоб повернути життя всім людям. Можемо пригадати учнів Ісуса, які страждали, плакали після смерті Ісуса та їхню безмежну радість під час зустрічі з Воскреслим.

Багато мучеників добровільно віддали життя за віру в Христа, надіючись отримати життя в повноті після смерті. Відходили зі світу з болем, а прокинулися в Божому Царстві в радості, яка не має кінця.

MEDITATIO

Ключовим для нас словом є «радість». Воно повторюється п’ять разів у різних формах. Звернімо увагу, як проявляється ця радість.

Виявляється, радість можлива навіть крізь сльози. Це щось набагато глибшого, ніж веселість. Людина може бути веселою, бо її наповнюють позитивні почуття, їй хочеться сміятися і розвеселяти інших, їй дається це легко. Проте не обов’язково такі почуття супроводжують радість. Людина, радісна всередині, може переживати біль і страждання, але вона покладає надію на Господа і, живучи цією надією, переживає радість на глибшому рівні, ніж емоційний. Вона знає, що болі і страждання закінчаться і прийде час втіхи.

Щоб дати людству вічну радість, Христос добровільно пішов на хрест, прийняв зневаги людей.

Пригадай час, коли твоє життя раптово помінялося, коли замість великого смутку прийшла глибока радість. Знайомі, дивлячись на тебе, не могли зрозуміти, що з тобою сталося.

Саме так діє Святий Дух – приходить з даром звільнення, зцілення, наповнює радістю. Починається змінюватися думка про себе самого, про ближніх,  світ і Бога. Ти перестаєш зосереджуватися на тому, який ти бідний і нещасний, а починаєш помічати маленькі промені добра в собі і навкруги себе, стаєш більш вдячним.

Проте це не одноразовий досвід.  Святий Дух приходить кожного разу, коли з вірою Його прикликаємо і дозволяємо Йому оселитися в нас. Він, оселяючись в душі, наповняє її миром та радістю. Для цього потрібно хотіти, щоб Святий Дух діяв у душі.

Подумаю і порозмовляю з Господом:

Кому належить перше місце в моєму серці? Що дає мені радість в щоденному житті? Що є причиною мого смутку?

Господь перевів ізраїльтян з неволі до свободи, зі смутку до радості, зі смерті до життя. Він хоче визволяти сьогодні від невпорядкованих прив’язань, від пожадливості, страху, зосередженості на собі, неспокою про майбутнє. Довірся Йому! 

Віддай Ісусу все те, що відділяє тебе від Нього і не дозволяє тобі відкритися на прийняття миру і радості у Святому Дусі. Дозволь Господеві вчинити в твоєму житті великі речі. Якщо Він зробив це в минулому, то може це зробити також сьогодні. Бог – живий і всемогутній!

ORATIO

В молитві можу дякувати і прославити Господа, який перевів мене з неволі гріха до вільності Божої дитини. Пригадуючи конкретні отримані благодаті, буду повторюючи: «Велике діло вчинив Господь над нами!».

Якщо переживаю труднощі і випробування, то буду просити Бога, щоб укріпив мене і перемінив мій людський смуток на радість у вірі.

CONTEMPLATIO

Очима віри хочу вдивлятися в Господа, маючи в серці слова: “Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся!” (Флп. 4, 4). Святий отець Піо любив повторювати своїм духовним дочкам: «Коли молитеся, не будьте сумними, посміхайтеся до Господа».

Буду перебувати в присутності Господа, посміхаючись до Нього.