Різдво – уже сьогодні! Чому? Про це розповідаємо у нашій рубриці. А ще розказуємо про одну з найбільших помилок в читанні Біблії.

Сьогодні зроби це, бо неділя – святий день, день Господній: зупинись, вдихни глибоко, зменш темп, озирнися навколо, і довше, ніж зазвичай у будні, присвяти час для Бога. Наприклад, читаючи та роздумуючи над словами зі Святого Письма.

СЛОВО БОЖЕ ТУТ І ТЕПЕР

Святе Письмо Боже розповідає про минулі події з життя єврейського народу та Спасителя Ісуса Христа. Віримо, що це не просто звичайний текст – це Святий Дух надихнув авторів до написання Біблії. Події, слова, місця та люди оживають, стають реальними, коли з відкритим серцем та чуйним вухом брати до рук Святе Письмо. Тому те, що читаєш – тепер відбувається у Твоєму житті.

Проси Господа, щоби показав, яким чином біблійні події стаються у Твоїй щоденності.

А яка одна з найбільших перешкод у читанні Слова Божого?

«Я це вже знаю!» – ворог Lectio Divina.

Це коли у думках крутиться: цю історію я вже чув (дивився фільм, слухав переказ, знаю на пам’ять – потрібне підкреслити), для чого це читати вже вкотре? Так і хочеться швидко провести очима по тексту і прочитати коментар.

Слово Боже живе і діяльне! Святий Дух під час кожного читання показуватиме тобі щось нове, незнане.

Чи траплялося Тобі, що знаєш текст на пам’ять, і раптом звертаєш увагу на якесь слово, яке ніколи не помічав, яке саме СЬОГОДНІ по-особливому відкриває значення подій.

Заохочую Тебе не здаватись! Так, Ти багато знаєш, проте Господь хоче завести Тебе на глибини своєї мудрості. Дозволь вести Йому Тебе.   

Сьогодні у рубриці #ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ від с. Марії Марти Пшивари SSpS, ведучої реколекцій зі Словом Божим, читаємо про третю таємницю Радісного Розарію – Різдво Ісуса Христа.

4 кроки Lectio Divinа

Lectio – “Про що говорить текст?” прочитай і намагайся зрозуміти, про що цей текст, про кого йде мова, де відбувається дія, що говорять дійові особи, і т.д. 

Meditato – Роздуми над текстом, медитація. “Що через цей текст Бог говорить конкретно до мене?

Oratio – “Яка моя відповідь Господу на Його слова?”

Contemplatio – споглядання. Просто будь у присутності Бога, Який себе об’являє.

LECTIO DIVINA № 3

НАРОДЖЕННЯ ІСУСА – Лука 2, 1-21

В перших віршах читаємо про наказ кесаря Августа переписати всю землю.

Чому євангелист звертає на це увагу? Можливо, він хоче підкреслити, що народження Ісуса – це історичний факт, що це подія, яка відбулася в конкретному часі та місці. Цим місцем є Вифлеєм, що означає – «дім хліба».

Маленьке містечко для народження Бога – де тут логіка? 

Вже в Старому Завіті пророк Міхей (Міх. 5,1) говорив, що з цього місця вийде пророк, який буде Володарем в Ізраїлі. Вифлеєм – це родинне місто царя Давида, тут він був помазаний на царя. Бог пообіцяв йому нащадка, який буде царем всього людства (2 Сам. 7,12).

СПРАВЖНІЙ КНЯЗЬ МИРУ 

Господь використовує людський план – перепис населення, щоб здійснити свої обітниці. Щодо перепису, то деякі вчені вважають, що це не був перепис для підрахування людей, але складання присяги на вірність кесарю.

Імператорство Августа припадає на час з 30 року до Христа по 14 рік після Христа. Він був талановитим правителем і за його правління в Римській імперії запанував мир, якого не було до цього часу. Взамін кесар вимагав віддавати йому пошану як першому серед людей, складати присягу вірності. Раніше життям римляни  керували закони, тепер цю владу віддали в руки кесаря Августа. Сам кесар говорив, що увесь римський світ визнав Його “батьком імперії”, і це ще до того часу, як такий титул був йому офіційно наданий в другому році до Христа.

Однак, як записав один автор з першого віку: „Навіть якщо вдалося Августу дати царству мир, то він неспроможний був дати мир серцям людей, визволити їх від хвороб, страждання, дати  мир, якого вони потребували більше, ніж зовнішнього миру”.

Тому на землю приходить правдивий Цар Миру, і Його Царство не є з цього світу.

ЧИ ВСЕ ГОТОВЕ ДО ПОЛОГІВ? 

„Вийшов Йосиф з Марією до міста Давидового”… 

Вифлеєм був віддалений від Назарету 13 кілометрів. Це непроста дорога для жінки, яка має народжувати дитину. Не знаємо, чи Марія була вже на 9-му місяці вагітності. Можливо так, а можливо й ні. Дуже ймовірно, що Йосиф використав нагоду – наказ кесаря – і хоча Марія не мусила іти, взяв її з собою. Таким чином він хотів уникнути пліток і конфліктів з оточенням, так як вагітність Марії була таємницею для жителів Назарету.

„…і коли були вони там, то настав їй час родити…” (Лк 2,6).

Можемо уявити собі цей контраст приходу на світ Божого Сина і теперішню підготовку батьків на народження дитини. Все заздалегідь заплановано, куплено, є домовленість з лікарем або акушеркою, яка має приймати пологи.

А Марія та Йосиф в дорозі, і навіть немає для них місця в заїзді, щоб затриматися на ніч…

ПОКОРА ЯК СУПЕРСИЛА  

Можемо подумати: як це можливо, щоб Бог не зміг знайти собі місця на свій прихід на землю? Йому належить все, Він є всемогутній.

Проте сильний Бог для здійснення своїх великих діл часто вибирає те, що мале, незначне. Бог використовує скромні людські засоби, щоб об’явилося багатство Духа.

Марія і Йосиф – люди скромні в очах цього світу, проте багаті перед Богом, сповнені довіри до Нього, приймають з покорою все, що відбувається в їхньому житті. Бог знає серця цього подружжя, тому й вибирає їх як гнучке знаряддя у Своїх руках.

В оповіданні про народження Ісуса не має записано жодних слів Марії та Йосифа. Можливо, вони не все розуміють, але дозволяють Духові вести себе, у мовчанні споглядають великі Божі діла.

МУДРІСТЬ У ПОДРУЖНІХ СТОСУНКАХ 

Про Марію євангелист написав, що вона “пильно зберігала всі слова, роздумуючи в серці своєму” (Лк 2,19). Марія носила великі справи Бога в своєму серці. Хоча це вона народила Месію, проте залишається в тіні і не зосереджує погляду на собі. Коли пастухи та мудреці прийшли поклонитися Ісусу, вона показує їм немовля, не залишає Його для себе.

Йосиф, здається, розумів ще менше від Марії. Бог промовляв до нього тільки у снах. Так як і Марія, він постійно дозрівав у цій довірі.

Молися, щоб мати мудрість, яку мало це подружжя. Також про благодать, щоб дозволяти Богу діяти так, як Він цього хоче, а не так, як Ти цього бажаєш. Молися, щоб через Тебе Бог міг народжуватися в серцях інших людей. Проси про дар духовного батьківства/материнства.

ВІДДАТИ КЕРМО У БОЖІ РУКИ

Чи хочеш віддати Господу свою волю, щоб Він керував Твоїм життям?

Якщо так, то це бажання потрібно оновлювати кожного дня. Тоді зумієш приймати з довір’ям все, що Він допускає в Твоєму житті.

Проси про благодать любові, яку мали Марія і Йосиф, щоб разом з ними споглядати новонародженого Ісуса. Хай Бог допоможе Тобі розпізнавати Його в  інших людях.

Ісус має особливе прагнення народжуватися в тих, хто здається нам менш достойним цього, у грішниках. Власне до “гірших” релігійні євреї зачисляли пастухів, бо, виконуючи свої обов’язки, наглядачі тварин не в змозі були дотримуватися єврейських законів. Дехто вважав їх злодіями і розбійниками.

З іншого боку, в історії Ізраїлю пастухи були у великій пошані. Старозавітні пророки теж вели цей спосіб життя: Яків, Йосип, Мойсей, Давид. Сам Ісус назвав Себе Пастирем Ізраїля.

В ніч, коли  народився Месія, пастухи не спали, чували при довірених їм отарах (Лк 2,8). Завдяки цьому вони могли почути голос ангела, який сказав їм: „Hе лякайтесь, бо ось я звіщаю вам велику радість…”. Кожного разу, коли ангел з’являється, він говорить:  „Не бійся” і приносить від Бога мир і радість. Так ангел прийшов до Марії, Захарії та Йосифа.

Тільки покірні та чуйні серця є спроможні почути Божий голос і повірити йому. Пастухи не ставили свою репутацію вище всього, не боялися бути висміяними за віру у видіння. Це дозволило їм піти за почутим словом і побачити Господа. Після цього вже ніщо не могло їх зупинити: з ревністю та відвагою чоловіки розповідають про цю радісну подію. Святий Лука ніби хоче наголосити: прості пастухи – ось кого Бог вибирає першими євангелізаторами!

Разом зі свідками Різдва, молімося за нову євангелізацію України, Європи і цілого світу. Щоб Ісус став Господом і Спасителем кожної країни і кожного людського серця.

Читаючи Біблію, молися за себе, щоб це Слово проникало в Твоє серце, освітлювало думки і розпалювало в Тобі прагнення “народжувати” Христа.

Затримайся довше при слові чи реченні, яке найбільше Тебе доторкнуло, при особі, яка у сцені народження Ісуса особливо Тобі близька. Порозмовляй про це з Господом.