ІСТОРІЯ SSpS

Згромадження Сестер Служниць Святого Духа (Conregatio Missionalis Servarum Spiritus Sancti, CM SSpS) було засноване в 1889 році і майже від самого початку його існування сестри працюють по цілому світу. Вже в 1895 р. чотири перші монахині виїхали зі Штайлю в Нідерландах, де розміщувався перший монастир, на місію до Аргентини, а рік пізніше наступні місіонерки – до Того, німецької колонії в Африці.

На сьогоднішній день сестри,  розпочинаючи і закінчуючи кожен день молитвою «Духу Святий, Боже, все з любові до Тебе!», працюють пліч-о-пліч зі своїми братами вербістами з родини Св. Арнольда в 48 країнах на 5 континентах. Згромадження SSpS нараховує 3100 місіонерок, які походять з 47 країн. Серед них 15 сестер, що служать в Україні – 7 польок і 8 українок.

ДЛЯ ЧОГО ЖІНОЧА ГАЛУЗКА МІСІОНЕРСЬКОГО ЗГРОМАДЖЕННЯ?

Чернечий одяг перших сестер відрізнявся від теперішнього

В житті Католицької Церкви в XIX ст. рясно повставали жіночі місіонерські згромадження, тому що виявилось, що без допомоги жінок євангелізація ускладнюється, а навіть зустрічає опір. Майже всі чоловічі місіонерські спільноти зауважили той простий факт, що жінки з своєї природи швидше і легше здобувають довіру людей. Окрім того, вони не асоціюються, особливо в колонізованих країнах, з чоловічою силою і агресією колонізаторів.  Простіше їм також в спілкуванні з іншими жінками, які майже в кожній країні творять затишок для родини. Засновник місіонерів-вербістів, Св. о. Арнольд Янссен, також швидко зрозумів цей факт, тож почав планувати заснування жіночої гілки місіонерського згромадження. Допомогли йому в цьому дві жінки, які прибули до Штайлю з наміром стати місіонерками. Це були Гелена Штолленверк (пізніше с. Марія) та Хендріна Штенманнс (с. Йозефа). Обидві розпочинали з того, що прислуговували в місійному домі майбутнім вербістам, але в діяннях Церкви є записані, поруч з  о. Арнольдом  Янссеном, як співзасновниці і настоятельки Згромадження Сестер Служниць Святого Духа, історія якого розпочалася 8 гудня 1889 року.

“Малий монастир під трьома липами” – перший будинок сестер, які ще не були “сестрами”, липень 1888

“Під трьома липами”

ПЕРШІ СЛУЖНИЦІ СВЯТОГО ДУХА

Три роки пізніше 6 перших сестер прийняло габіти з рук Арнольда Янссена, а в 1894 р. 12 майбутніх місіонерок склало перші чернечі обітниці. Як Мати Марія, так і Мати Йозефа швидко відійшли до Господа (відповідно маючи 48 і 51 рік), тож справу провадження молодої спільноти перйняла також харизматична Мати Терезія Месснер, перша генеральна настоятелька, при якій Згромадження Сестер Служниць Святого Духа стало існувати як самостійне і незалежне від Згромадження Слова Божого (вербістів), хоча й надалі співпрацюючи з ним і підтримуючи тісний зв’язок.

Праця сестер у майстерні літургічного одягу та матеріалів

ЧОМУ СЛУЖНИЦІ СВЯТОГО ДУХА?

Cв. Арнольд Янссен був великим шанувальником Пресвятої Трійці, та особливу любов мав до Святого Духа, бо був переконаний, що місіонерський дух і вся діяльність Церкви це Його справа. Тому саме Святому Духу повірив два жіночі згромадження SSpS та SSpS AP.

7 грудня 1889 р. молоді кандидатки перейшли в свій “другий дім”,  колишній капуцинський монастир.

У вересні 1890 мала спільнота сестер переїхала до монастиря “Notre Dame”

Ідіть на цілий світ…

Згідно з харизмою спільноти, сестри швидко почали виїжджати на місії. Після Аргентини і Того з’явилися в Папуа Новій Гвінеї (1899), в північній Америці (1901), Бразилії (1902), Китаї (1905), Японії (1908), Мозамбіку (1912) та в Філіппінах (1912). Протягом 10 років, від перших вічних обітниць, 93 сестри працювали в місійних країнах, а розпочинали – як і вербісти –  з нуля. Засновували там християнські спільноти, одночасно дбаючи про розвиток тих регіонів.

Сестри були підготовлені, або часто отримували відразу необхідне знання, в усіх сферах життя: в медицині, в освіті, соціальному захисті, садівництві, а навіть і в рільництві, рибальстві чи в будівництві.

Сестри працюють у друкарні у Штайлі

ДИНАМІЧНИЙ РОЗВИТОК ТА І й ІІ СВІТОВІ ВІЙНИ

В 1914 р. вже 1000 сестер в 63 спільнотах по цілому світі святкувало ювілей – 25 років від дня заснування Згромадження. В Африці і в Північній Америці місіонерки були присутні в 9 спільнотах, в Азії і Океанії – в 18, а на континенті, де тільки розпочали своє служіння – Південній Америці – в 19. Два роки перед ювілеєм в Штокерау, біля Відня, повстає другий дім новіціату, спеціально для дівчат з Австрії, перший же був в Нідерландах – в Уден. Все вказувало на те, що справа місій Св. Арнольда буде інтенсивно розвиватися й надалі. Та на перешкоді стала І світова війна, яка не оминула й місіонерського згромадження – сестер було усунено з Того і Мозамбіку, а монахині в Європі сконцентрували всі сили на допомогу пораненим і хворим у воєнних шпиталях. Однак, в тому ж часі вдалося відкрити нову спільноту на острові Флорес в Індонезії.

Золотий ювілей припав на 1939 рік, саме тоді, коли вибухнула ІІ світова війна, яка була такою жорстокою для всього світу і для сестер зокрема. Їх було усунено з Африки, багато загинуло в Папуа Новій Гвінеї та Індонезії. Справа знищення продовжувалася і в 50-х роках ХХ ст. під час панування комуністів, які вигнали з Китаю понад 200 сестер. Після війни потрібно було відбудовувати знищені і створювати нові місійні структури, змінюючи одночасно їх специфіку. Саме тоді повстав і втілювався в життя проект формації місцевих сестер в даних каїнах, а також залучення мирян. Хоча перші місцеві дівчата були прийняті до Згромадження в Аргентині ще за життя о. Арнольда, коли він помирав, їх було вже 43.

С. Анна Кот SSpS