#ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ №60 Хвала Богові Творцеві!

Пропонуємо розважання Божого Слова за методом Lectio Divina – “Боже читання”, яке відбувається у 4 кроки.

4 кроки Lectio Divina:
1. Lectio – “Про що говорить текст?” прочитай і намагайся зрозуміти, про що цей текст, про кого йде мова, де відбувається дія, що говорять дійові особи, і т.д.
2. Meditatio – Роздуми над текстом, медитація. “Що через цей текст Бог говорить конкретно до мене?”
3. Oratio – “Яка моя відповідь Господу на Його слова?”
4. Contemplatio – споглядання. Просто будь у присутності Бога, Який себе об’являє.

ПСАЛМ 104 Хвала Богові Творцеві
1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, великий єси вельми! Ти одягнувсь величчю й красою,
2 ти світлом, наче ризою, покрився. Ти розіп’яв, неначе намет, небо.
3 Ти збудував твої горниці в водах. Із хмар собі робиш колісницю, ходиш на крилах вітру.
4 Вітри своїми посланцями учиняєш, полум’я вогненне – слугами своїми.
5 Ти заснував землю на її підвалинах – не захитається по віки вічні.
6 Безоднею, немов одежею, покрив її, понад горами стали води.
7 Перед погрозою твоєю вони втікали, перед голосом грому твого тремтіли.
8 Звелися гори, зійшли долини до місця, що ти їм призначив.
9 Поставив їм границю, якої не перейдуть, щоб знову покрити землю.
10 Джерела посилаєш у ріки, які течуть проміж горами.
11 Усю звірину, що в полі, вони напувають, дикі осли там гасять свою спрагу.
12 Над ними кублиться небесне птаство, з-поміж гілляк дає свій голос.
13 Ти напуваєш гори з твоїх горниць, земля насичується плодом діл твоїх.
14 Вирощуєш траву для скоту, зела – на вжиток людям; щоб хліб із землі добували:
15 вино, що серце людське звеселяє, олію, щоб від неї ясніло обличчя, і хліб, що скріплює серце людське.
16 Насичуються дерева Господні, кедри ливанські, що посадив їх.
17 На них гніздяться птиці; бусли – на кипарисах їхнє житло.
18 Високі гори для кіз диких, скелі – для борсуків притулок.
19 Ти створив місяць, щоб значити пори; сонце знає свій захід.
20 Наводиш темряву, і ніч надходить, що в ній ворушаться усі звірі дібровні.
21 Левенята рикають за здобиччю своєю, поживи від Бога собі просять.
22 Ховаються, як тільки зійде сонце, лягають у своїх барлогах.
23 Виходить чоловік до свого діла й до своєї праці аж до вечора.
24 Яка їх, твоїх діл, Господи, сила! У мудрості усе ти створив, – повна земля твоїх створінь.
25 Ось море велике, прешироке, у ньому плазунів безліку, звірів малих і великих.
26 Там кораблі проходять, є і Левіятан, котрого ти створив, щоб ним бавитися.
27 Усі вони від тебе дожидають, щоб дав їм у свій час поживу.
28 Коли даєш їм, вони її збирають, як розтулюєш твою руку, вони насичуються благом.
29 Вони бентежаться, коли ховаєш вид твій; як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються в свій порох.
30 Зішлеш твій дух, – вони оживають і ти відновлюєш лице землі.
31 Нехай слава Господня буде повіки, нехай Господь радіє творами своїми;
32 спогляне він на землю, і вона стрясається, торкнеться гір, – вони димують.
33 Я буду Господеві співати, поки життя мого, псалми співатиму, скільки буду жити.
34 Хай буде приємна йому моя пісня; у Господі я веселитимусь.
35 Хай грішники з землі щезнуть, і беззаконних більше хай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!

Псалом, який є похвалою Бога-Творця, промовляє з особливою силою в місці, де над ним роздумую. Маленьке, вбоге село, яке захоплює красою Божого створіння. Після дощових днів все буйно зеленіє, тягнеться до життя і радіє кожним теплим промінням довгоочікуваного сонця. З-за вікна чутно чудовий спів різних птахів, а ввечері долинає шум річки, до якого приєднується голосний концерт свищів і жабок. Нещодавно неподалік нашого дому мені пощастило побачити навіть дику козу, яка просто собі стояла і зі спокоєм дивилася на мене.
Ця природна краса допомогає відчути стан псалмоспівця, який з захопленням дивиться на все, що його оточує, та бачить в цьому присутність Когось, Хто мудро все це запланував і покликав до гармонійного існування. Невидимий Бог стає видимий у Своєму творінні, як підкреслює Слово Боже – «з величі і краси створіння пізнаємо Сотворителя» (пор. Мудр 13, 5). Господь вдягається у велич, красу і світло (пор. в.1-2) і таким чином людина може Його розпізнавати і віддавати славу.
LECTIO
Перші слова «Благослови, душе моя, Господа!», як пряжка зв’язують весь псалом, ними він розпочинається і закінчується. Подібним чином Марія розпочинає свою пісню – Магніфікат. Зміст псалма пригадує створення світу, описане в Книзі Буття, 1. Першого дня Бог створює світло і відділяє його від темряви; другого дня створює твердь, небо, і розділяє води нижні і води верхні; третього дня Він створює землю, море і рослини; четвертого дня – сонце і місяць; п’ятого дня – морські творіння і птахів; шостого дня – звірів земних, скотину, плазунів. А в кінці – людину – «за Своїм образом». Після опису кожного створіння натхнений автор написав: «І бачив Бог, що добре це». А псалмоспівець говорить: «як розтулюєш твою руку, вони насичуються добром» (в.29).
Уважно читаючи псалом, можемо уявити собі Бога-Творця, Який по черзі створює все з нічого. Псалмоспівець нібито малює картину перед нашими очами: небо, хмари, сонце, місяць, світло, темрява, гори, долини, скелі, джерела, ріки, море, поля, трави, зела, дерева, птахи, тварини великі і малі. Все це існує в ідеальній гармонії, знає своє місце на землі і користується добром іншого створіння. Наприклад, вода, яка стікає з гір, насичує спрагу птахів і тварин; високі гори стають сховищем для диких кіз, а малі скали – для малих тварин (борсуки, лисиці, зайці – в.18 – різні переклади).
Псалмоспівець тримається послідовності створення світу, але у вірші 23 говорить про людину, яка працює від ранку до вечора. Це вже наслідок первородного гріха: «У поті лиця твого їстимеш хліб твій, аж поки не вернешся в землю, що з неї ти взятий. Бо земля ти – і до землі повернешся» (Бут 3,19). Бог створив цей світ, але його не завершив, Він постійно його створює у співпраці з людиною. «Зішлеш Твій дух, – вони оживають (будуть створені), і Ти відновлюєш лице землі» (в.30). Тими словами псалма ми, Служниці Святого Духа молимося кожного дня після ранкового співу гімну «О Сотворитель Дух, прийди». Просимо Бога через нього про дар Святого Духа, бо усвідомлюємо, що повнота життя є тільки у Святому Дусі, в Його життєдайній силі, у близьких відносинах з Ним, як з Особою. Гріх первородний розірвав ці близькі відносини і людина піддається спокусі віддалення від Бога – Єдиного джерела життя і входить в гріх, який завдає їй смерті. В останньому вірші псалмоспівець молиться – «хай грішники з землі щезнуть і беззаконних більше хай не буде» (в.35). Це не означає, що він бажає смерті грішникам, він прагне їх навернення і цілковитого знищення гріха. Людина не в силі сама навернутися, вона потребує відкритися на співпрацю з Божою благодаттю. Бог, щедрий у Своїй любові, дає людині найбільше благодаті у Святих Таїнствах. Вслухуючись у вірш 15, можемо розпізнати в ньому присутність Євхаристії: вино, яке стає Кров’ю Ісуса і хліб, який стає Його Тілом. Олія, яку завжди вживали до їжі, намащували обличчя, лікували, в Церкві посвячується єпископом у Великий Четвер і використовується під час Таїнства Хрещення, Миропомазання і Єлеопомазання. В тих святих Таїнствах людина отримує Боже життя. Отці Церкви так пояснюють цей вірш:
«Не сказав, що вино кормить тіло, хоча воно це робить, подібно, як хліб і олія підкріпляють тілесну силу; але тому, що хотів показати інше діяння вина, сказав: вино, що серце людське звеселяє. Очевидно, тут іде мова про таємниче вино, котре звеселяє не тіло, а серце, і дає прощення гріхів. Він дав нам місце на покуту, а Тіло і Кров Свою – для прощення гріхів, для підкріплення серця таємничим хлібом. Без цієї Божої поживи і напою душа не може стати гідною вічного життя з Богом.
MEDITATIO
Під час молитви роздумів затримаюся більше над Словом, яке особливо торкається мене в сфері моїх думок, почуттів, прагнень. Читаючи повільно псалом, буду уявляти собі цю красу і гармонію Божого створіння, в якій прогулюється Господь. Там, де людина усвідомлює Його близьку присутність і з пошаною ставиться до створіння, панує справжній мир і радість. В такому місці правдиво «Господь радіє творами своїми», а людина викликує в своєму серці: «у Господі я веселитимусь». Ця зовнішня краса, створена Богом, повинна захоплювати, спонукати до радості і вдячності такому чудовому Творцеві. Але вона не може обмежувати лише до пошуків Його назовні. Бог дає Свої дари для того, щоб вони допомагали мені перейти на глибший рівень; з того, що доступне для відчуттів, до того, що невидиме для очей, неможливо почути вухами, не можна доторкнутися, відчути запах у ніздрях чи смак на язиці. А що реальне глибоко в душі – це присутність Його Самого в нутрі людини, покликаної до єднання з Ним на всю вічність. Пригадуються тут слова Карола Войтили (Папи Йоана Павла II), який писав в одному зі своїх віршів: «Ти є самою Тишею, Великим Мовчанням, звільни мене вже від голосу, а проникни тільки порухом Твого існування, тремтінням вітру у зрілих колоссях». Цим порухом, тремтінням є жива присутність Духа Святого в серці людини, створеної на Божу подобу. Вслухаюся в делікатні натхнення Духа, Котрий приходить кожного разу, коли з вірою Його кличу. Дух Святий прагне виводити мене з кожної темряви гріха, який завдає мені смерті, і наповнювати життям. Він є джерелом життя і любові. Тільки прикликаючи Його в глибині душі, можу досвідчувати життя в повноті, можу відкриватися на прийняття любові і обдаровувати нею.
Бл. Марія Хелена Штоленверк говорила до своїх духовних дочок «Подихом Служниці Святого Духа повинно бути – Прийди Духу Святий». Йдучи за тими словами, можемо сказати, що подихом кожного християнина повинно бути прагнення – «Прийди Духу Святий», прийди і зцілюй, звільнюй, наповняй, оживляй, відновляй. Тільки Ти маєш міць зробити це.
Для псалмоспівця ключовим стає слово: «Благослови, душе моя, Господа!». Хочу разом з ним благословляти Бога, присутнього в творінні, присутнього в людині, присутнього в моїй душі.
Порозмовляю на молитві з Господом про те, що мені допомагає розпізнавати Його присутність, у яких місцях з легкістю Його розпізнаю, а де мені складніше або зовсім Його не бачу?
На скільки свідомо переживаю свою участь в Євхаристії, чи вірю в живу присутність Ісуса, коли приймаю Його Тіло і Кров?
Порозмовляю з Господом про моє ставлення до створіння, чи з пошаною і вдячністю живу в цьому світі, пам’ятаючи про наступні покоління? Чи не нищу природи, не засмічую? В якій спосіб співпрацюю з Богом-Творцем в об’явленні Його слави на землі і в моїй душі?
ORATIO
Усвідомлюючи дари, які отримав від Бога, буду називати їх по імені, прославляючи Бога, як Творця і Господа.
Разом з Дівою Марією можу виспівувати Пісню Магніфікат (Лк 1,46) або написати свою пісню прослави Бога.
CONTEMPLATIO
Споглядатиму живу Особу Духа Святого, пам’ятаючи, що моє нутро є Його живим храмом.
«…ви храм Божий і Дух Божий у вас перебуває … храм Божий святий, а ним є ви» (1 Кор 3,16-17).