#ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ №64ВИКОНАННЯ СТАРОЗАВІТНИХ ПРОРОЦТВ В НОВОМУ ЗАВІТІ

Рубрика #ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ – це медитація над недільним псалмом, яку підготувала с. Марія Марта Пшивара SSpS. Так ми заохочуємо по-християнськи відсвяткувати святий день – неділю, приділивши достатньо уваги Богу (взяти участь у недільній Літургії, помолитися зі Святим Письмом) та своїм близьким (провести разом час, порозмовляти, спільно з’їсти обід).
4 кроки методу Lectio Divina – “Боже читання”
Lectio – “Про що говорить текст?” прочитай і намагайся зрозуміти, про що цей текст, про кого йде мова, де відбувається дія, що говорять дійові особи, і т.д.
Meditato – Роздуми над текстом, медитація. “Що через цей текст Бог говорить конкретно до мене?”
Oratio – “Яка моя відповідь Господу на Його слова?”
Contemplatio – споглядання. Просто будь у присутності Бога, Який себе об’являє.
Псалм 89. (88)
Згадка про Божі обітниці Давидові 2-5; 20-38; псалмопівець плекає надію 6-19; сумна доля народу 39-46; молитва за виконання обітниці 47-52
1 Маскіл. Етана. Езрагіта.
2 Про ласки Господні співатиму повіки, і по всі роди звіщатиму устами твою вірність.
3 Я мовив: «Ласка збудована повіки». На небі утвердив ти твою вірність.
4 «Я заключив союз із моїм вибранцем; поклявсь Давидові, слузі моєму:
5 Повіки утверджу твого потомка і по всі роди твій престол збудую».
6 Небо, о Господи, діла твої предивні прославляє і твою вірність у святих громаді.
7 Хто бо на небі може з Господом зрівнятись? Хто з синів Божих на Господа схожий?
8 Жахливий Бог у громаді святих, великий і страшний над усіма круг нього.
9 Господи, Боже сил, хто тобі рівня? Ти, Господи, могутній, і вірність твоя кругом тебе.
10 Ти правиш гордим морем; коли розбурхаються його хвилі, ти їх гамуєш.
11 Ти розтоптав, немов убитого, Рагава; сильним твоїм раменом ти ворогів твоїх розсіяв.
12 Твої небеса і земля теж твоя; світ і його повноту – ти заснував їх.
13 Північ і південь – ти сотворив їх. Тавор і Хермон іменем твоїм ликують.
14 Рамено твоє потужне, рука твоя могутня, здіймається твоя десниця!
15 Право й справедливість – основа твого трону, ласка й вірність ідуть перед тобою.
16 Блажен народ, що вміє веселитись; у світлі лиця твого, о Господи, він ходить.
17 Ім’ям твоїм радіють завжди, і справедливістю твоєю ідуть вгору.
18 Ти бо єси окраса їхньої потуги, і твоїм благоволінням іде вгору ріг наш.
19 Бо Господь – щит наш і Святий Ізраїля – цар наш.
20 Колись ти говорив твоїм побожним у видінні: – Я поклав на витязя корону, Я вивищив вибранця з-між народу.
21 Знайшов Давида, слугу мого; миром моїм святим його помазав.
22 Рука моя з ним буде твердо, ба й рамено моє буде його скріпляти.
23 Ворог не зможе його обманути, злочинець не буде його гнітити.
24 Його противників я зітру геть із перед нього, розіб’ю тих, що його ненавидять.
25 І моя вірність буде з ним, і моя ласка, і моїм ім’ям ріг його здійметься вгору.
26 Я простягну руку його на море і на ріки – його десницю.
27 Він буде мене взивати: «Ти мій Батько, мій Бог, скеля спасіння мого».
28 А я його поставлю перворідним, найвищим над землі царями.
29 Повіки берегтиму йому мою милість і з ним союз мій буде непохитний.
30 Вічним зроблю його потомство і престол його, як дні небесні.
31 Коли ж його сини закон мій покинуть і в наказах моїх ходити більш не будуть,
32 коли осквернять мої постанови й велінь моїх не будуть пильнувати,
33 я різкою їхній проступок покараю й ударами – їхню провину.
34 Але моєї ласки я не заберу від нього і вірности моєї не відкину.
35 Не оскверню союзу мого, того, що вийшло з уст моїх, не зміню.
36 Раз я поклявся святістю моєю: Давидові напевне не скажу неправди!
37 Його потомство триватиме повіки, і престол його передо мною, наче сонце.
38 Мов місяць, він стоятиме повіки як свідок на небі вірний.
39 Та ти відкинув, занехаяв, розгнівався на помазаника твого.
40 Ти погордував союзом слуги твого, збезчестив на землі його корону.
41 Ти розвалив усі його мури, його укріплення обернув єси в руїну.
42 Грабують його всі перехожі, він став сміховищем своїм сусідам.
43 Підніс угору напасників правицю, звеселив усіх його ворогів.
44 Ти навіть обернув назад вістря його меча і не підтримав його в битві.
45 Ти знищив його сяйво і повалив престол його на землю.
46 Ти скоротив дні його молодости, вкрив його соромом.
47 Докіль, о Господи, ти будеш ховатись? Докіль палатиме вогнем гнів твій?
48 Згадай, який мій вік короткий! Отак нінащо створив ти всіх дітей людських?
49 Хто, живши, не побачить смерти, врятує свою душу з рук Шеолу?
50 Де вони, Господи, днедавні твої ласки?
51 Згадай, о Господи, про слуг твоїх наругу, – що про них у вірності твоїй ти Давидові поклявся; я ж бо ношу її у моїм серці від багатьох народів, –
52 що нею твої вороги, Господи, зневажають, що нею зневажають сліди помазаника твого.
53 Благословен Господь повіки! Нехай так буде! Нехай так буде!
Псалом складається з п’яти частин, які тісно між собою пов’язані. Остання частина, вірш 53, не належить до оригіналу псалма, але її додали пізніше. Слова, які повторюються в цьому вірші: «Нехай так буде! Нехай так буде!» є тим самим, що слово Амінь! Амінь!, яке часто вживаємо в кінці молитви. Слово «Амінь» вкінці є, так би мовити, печаттю, яка підтверджує, що все сказане в псалмі здійснюється з волі самого Бога, і Йому належить прослава в усьому. Перша частина псалма є довгим гімном прослави Бога. Молільник усвідомлює, що все, що існує навкруги, походить від Бога. В особливий спосіб псалмоспівець оспівує вірність Господа, повторюючи це слово аж 8 разів. Можливо, має свіжий спогад про невірність Давида, і в цьому контексті, його ще більше захоплює Бог, Котрий залишається вірним грішній людині. Псалмоспівець пише псалом в час, коли царство Юди перебуває в небезпеці, міста зруйновані. Він пригадує, що Бог заключив з Давидом союз, обіцяючи йому, що його престол триватиме повіки (пор. вірш 5). Св. Атаназій Великий, коментуючи ці слова, говорить: «Очевидним є, що це не стосується лише самого Давида, бо як це може стосуватися померлого. Це стосується Христа, як нащадка з покоління Давида, котрий завжди живе і царює».
Ізраїльтяни читали цей псалом як заповідь Месії, а Отці Церкви завжди розпізнавали в ньому живу Особу Христа. Ісус є Тим нащадком з роду Давида, престол якого є вічний. Його ім’я має велику міць, і саме лише промовляння цього імені наповняє серце радістю (вірші 13, 17 і 25). Псалмоспівець говорить: «Він буде мене взивати: Ти мій Батько, мій Бог, скеля спасіння мого» (в.27), а в Гетсиманському саду Ісус молився: «Отче, віддали від мене цю чашу, тільки не моя, а Твоя буде воля» (Лк22). Ісус на арамейській мові кликав до Отця, як мала дитина; говорячи до Нього з ніжністю «Татусю», ніби хотів сказати «Татусю, я боюся, але довіряю Тобі і хочу прийняти все з Твоєї люблячої руки».
Псалмоспівець багаторазово говорить про праву руку Господню. Що це означає? Ісус своїми чудами об’являв славу Отця, і діла Його рук були продовженням руки Всемогутнього Отця. Він простягав свою руку над збуреним морем, щоб його заспокоїти (Мт 8, 23-27) і таким чином сповнити слова пророка: «Я простягну руку його на море і на ріки – його десницю» (в.26). Права рука Ісуса часто піднімалася, щоб зцілювати і благословляти (в.14). Він своїм святим раменом, на якому спочив тягар хреста, переміг ворогів (в.11). Отці Церкви говорять, що «Єдинородний Син Божий є названий раменом і правицею Отця, тому що Отець все зробив через Нього, як своєю рукою. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без Нього (Й 1, 3). Твоє рамено є потужне – що це за потужність? Наше навернення від блукання, навернення,яке своїм хрестом вчинив Син, – це рамено Отця. Нехай укріпиться твоя рука – не в такому сенсі, щоб вона отримала міць, бо не мала її раніше, а в тому, щоб об’явила себе, коли сповниться таємниця, про що й говорив сам Христос: «Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе» (Й 12, 32)» (Йоан Золотоуст, Кирил Александрійскій).
Атмосфера псалма раптово змінюється у вірші 39, коли молільник виливає свій біль і жаль, звинувачуючи Господа за все зло, яке зустріло Помазаника.
«Та ти відкинув, занехаяв, розгнівався на помазаника твого. Ти погордував союзом слуги твого, збезчестив на землі його корону. Ти розвалив усі його мури, його укріплення обернув єси в руїну. Грабують його всі перехожі, він став сміховищем своїм сусідам. Підніс угору напасників правицю, звеселив усіх його ворогів. Ти навіть обернув назад вістря його меча і не підтримав його в битві. Ти знищив його сяйво і повалив престол його на землю. Ти скоротив дні його молодости, вкрив його соромом» (вірші 39-46). Все це сталося з Ісусом, але не з руки Всемогутнього Бога Отця, а з рук грішних людей, котрі над ним знущалися. Меч, про який говорить пророк, бачимо в руці Петра в Гетсиманському Саду, коли він використовує його, захищаючи Ісуса. Коли Петро відтяв вухо одному з солдатів, Ісус зцілив вухо, а Петру наказав сховати меча. Пригадаймо солдатів, які поклали на голову Ісуса вінок з терня, клякали на коліна, насміхалися з Нього і говорили: «Вітай, Царю Єврейський». Коли Ісус висів розіп’ятий на хресті, багато перехожих докоряли і насміхалися з Нього. В той час, як Ісус помирав на хресті, землю огорнула велика темрява. Свої останні три роки Ісус повністю присвятив дванадцятьом Апостолам, а в хвилини Його найбільшого страждання вони всі, окрім одного, повтікали. Один Його зрадив, інший відрікся. Болюча туга псалмоспівця за Господом виражена в словах: «Докіль, о Господи, ти будеш ховатись? (в.47). Це нам пригадує глибоку самотність Ісуса на хресті, коли Він з останніх сил закричав: «Боже мій, Боже мій, чому мене покинув?». Ісус помирає молодим (як говорить псалмоспівець), Йому було тільки 33 роки.
Під час особистої молитви псалмом можу зосередитися на прославі Бога, пригадуючи великі діла, які Він вчинив в історії спасіння, починаючи від створення світу, аж до воскресіння Ісуса і Зішестя Святого Духа.
Пригадаю також історію мого життя, щоб подякувати Господу за Його руку, яка завжди вела і охороняла мене. Можливо, тепер в моєму житті переживаю темряву, Бог здається далеким, а мої страждання – занадто великими. Я можу так як молільник викричати свій біль перед Богом. Господь не хоче, щоб я ставав перед ним в масці, показуючи себе з найкращої сторони. У зустрічі з Ним є місце на розмову про складні почуття, такі як злість, розчарування, незадоволення. Він мене розуміє і приймає з усім, що переживаю. Тільки тоді, коли стаю перед ним з тим всім, що ховається в моєму серці, Він може до мене доторкнутися, щоб зцілювати, звільнювати і обдаровувати внутрішнім миром. Після того як вилию своє сердце перед Господом, попрошу Його про благодать Духа Святого, щоб Він вів мене до довіри і покірного прийняття волі Отця. За псалмоспівцем хочу повторювати: «Нехай так буде! Нехай так буде!».
Вдивлятимусь в Ісуса в Пресвятих Дарах, Того самого, Який пройшов через муку, помер, воскрес і залишився з нами «по всі дні, аж до кінця віку» (Мт 28, 20), бо «полюбив нас до кінця» (Й 13, 1). Він тут, завжди чекає на мене і залишається вірний в Своїй любові. Від мене залежить, чи прийду до Нього і на скільки відкрию перед ним своє серце.