ДЕВ’ЯТНИЦЯ ПЕРЕД ЗІСЛАННЯМ СВЯТОГО ДУХА – ДЕНЬ 8

Війна: братерство
Війна несе страждання і породжує велике почуття кривди, несправедливості, злості і ненависті до тих, які несуть смерть. Але війна часто зближує і робить рідними людей, які раніше ніколи не знали один одного.
В перші тижні страшного терору російського війська на Київщині до нас на нічліг приїжджало багато людей, які залишали столицю. Серед них була сім’я, яка, втікаючи з Києва, забрала з собою незнайому старшу жінку. Без їхньої допомоги вона навряд чи могла покинути місто, яке стояло перед серйозною військовою загрозою.
На війні стають братами та сестрами не по крові, а по духу. Цей зв’язок набагато міцніший.
Одного разу в нас вдома з’явився гарний портрет молодого вродливого хлопця. На жаль, цей чоловік, Артем, загинув в АТО, маючи лише 23 роки. Його побратим Ігор, з яким вони разом воювали, по можливості завжди приїжджав до батьків Артема. Вони стали також його батьками.
Ігор ділився, що вони разом мріяли про військову академію, спокійне життя, а передусім про вільну Україну. Вони були дуже професійними воїнами і стояли на першій лінії фронту.
На жаль, коли почалася повномасштабна війна, Ігор також загинув. Він мав досвід і йшов в бою першим. Його командир казав, що 2-3 таких, як він прикривають цілу групу, яка йде за ними. Він був дуже цінним воїном.
Ми зустрілися на молитві біля загиблого Ігоря з батьками Артема. Вони переживали свою наступну велику втрату і прощалися зі своїм сином по духу…
Здається, що ніколи не вистачить сліз, щоб оплакати вбитих і покалічених дітей, цивільних і передусім молодих чоловіків-військових, які свідомо віддали своє життя за свободу кожного українця.
Святий Духу, дай тим, які втратили на цій війні своїх близьких, відчути Твою надію і обдаруй нас даром пробачення. Амінь.