Марія, розарій і місії

Думаю, так сталося і зі мною.

В дитинстві і юності мені було дуже важко молитися розарій, якось не йшла мені ця молитва, вона здавалася мені дуже довгою і нудною.

Пам’ятаю, як в дитинстві, маючи постанову протягом певного періоду часу щодня молитися десяток розарія, я відкладала реалізацію цієї постанови на наступний день і так в мене збиралися цілі розарії «до виконання» зобов’язання. І ця прекрасна молитва перетворювалася на важкий «тягар»…

ситуація почала змінюватися, коли в мене почали розвиватися відносини з Дівою Марією. Одного разу під час паломництва парафіями фігури Діви Марії Фатімської, вона завітала і в нашу парафіяльну спіль

ноту. На той момент Марія не була мені близькою, але якесь бажання пізнати її в мене вже було. Пам’ятаю, як проповідник, який привіз фігуру, заохочував до дружби з Марією, щоб запросити її до свого життя і подружитися з Нею. Ну що ж, чому б не спробувати? В особистій молитві своїми словами я запросила її до дружби і сказала, що хотіла б познайомитися з Нею ближче. Не скажу, що я помітила одразу якісь зміни в своєму житті чи в відносинах з Марією, але дивлячись з перспективи сьогоднішнього дня можу сказати точно: Марія сприйняла мої слова в всерйоз.

На сьогоднішній день я дуже люблю молитися розарій. Зазвичай для мене ця молитва не є якась феєрична, повна емоцій та відкриттів. Вона скоріш тиха і спокійна, як Марія та її присутність в моєму житті. З Матір’ю Ісуса я мала багато цікавих пригод та пережила чимало важких ситуацій, з яких вона мене витягувала. Хочу поділитися з вами однією з таких пригод.

Знаходячись в Місійному Зг

ромадженні, я мала можливість поїхати на 3 роки на місійний досвід в якусь іншу країну.

Після інтенсивного процесу особистого та спільного з сестрами розпізнання було прийняте рішення, що я поїду в Аргентину. А півроку до цього моменту мене захопила історія та ікона Діви Марії з Гваделупа.

Пам’ятаю, як я їй сказала, що дуже б хотіла відвідати її в Мексиці. Я сказала і забула, згадала лише на летовищі в Буенос Айрес, коли побачила конструкцію, яка відображувала прапор Аргентини. Побачивши її, я одразу зрозуміла, чому я в Латинській Америці, або швидше через кого я там. Прапор Аргентини відображує кольори одягу Богородиці, а також кольори неба. Можливо, комусь це здаватиметься звичайним збігом, але для мене це був конкретний знак від Мами, і він викликав на моєму обличчі посмішку та вдячність в серці. Є такі знаки, які ззовні важко зрозуміти, які можна «відчути» лише глибоко в середині. Під час мого перебування в Аргентині було багато таких знаків, я знала, що Марія веде мене через різні ситуації своєю ніжною материнською рукою. Остаточно, я не була в Мексиці, але я була в країні, де дуже люблять і шанують Богородицю більшість мешканців, навіть протестанти чи невіруючі (як в принципі в усіх країнах Латинської Америки). А ще Марія з Гваделупа є покровителькою цілого Латиноамериканського континенту. Можливо, Мексика ще переді мною, хто знає.

Хочу ще поділитися з вами, що Марія є моєю духовною Матір’ю та Вчителем. На різних етапах життя вона вчить мене, як бути більш слухняною Святому Духові, як слухати Слово Боже, як бути більш покірною і водночас внутрішньо сильною, як бути правдивою та чистою серцем. І мені здається, що я повільна учениця, але Марія дуже терпелива вчителька. А сьогодні Марія вчить мене, як стояти під хрестом, як приймати і переживати біль – мій власний та біль мого народу, як довіряти і надіятися без надії… Вона вчить мене брати в руки розарій, як зброю в духовній боротьбі і не здаватися, бо Ісус вже переміг всяке зло! І я чекаю, коли її Непорочне Серце затріумфує!

Як викрикують під час Марійних свят в Аргентині: «Que viva la Virgen!!!» «Que viva!!