МІЙ ПЕРШИЙ РІК МАТЕРИНСТВА: РОЗПОВІДЬ ОДНІЄЇ МАМИ

Вже більше року як у родині Віталія та Ірини Рибків зі Львова народилася донечка. Молода мама, культурна менеджерка за професією, ділиться з нами своїм досвідом материнства та розповідає про те, як минув цей, як вона сама називає, «рік вражень».

З Іриною ми знайомі зі студентських часів. Ще тоді її радісна вдача та оптимізм передавалися людям навколо, спонукаючи до дій, активності. Так і тепер, читаючи її пости про материнство у соцмережі приходить думка: у родині «третій – НЕ зайвий!» Сподіваємося, ця стаття стане добрим імпульсом для молодих сімей.

У грудні, себто місяць тому, нашій первісточці сповнився рік. Нижче ділюся своїми враженнями та відчуттями від «фестивалю материнства», як я його відчула. 

ПРО ПОЛОГИ ТА ЖІНОЧЕ ТІЛО

Пологи – це космічний процес і не так все страшно, як нас до того готують через фільми, серіали і кухонні розмови. Це природно і я направду згадую їх з вдячністю. Цей досвід дав багато і навчив, що ми можемо більше, ніж думаємо, що повинні довіряти своєму тілу та вірити в нього. Дуже цінний і потрібний досвід.

Після пологів з’явилася невимовна повага до свого тіла, яке виносило і народило дитину. Завдяки тим таки фільмам і всюдисущим “аксіомам” про те, що «дівчинка» і «слабкість» – майже тотожні поняття, з дитинства в мене була думка: народжувати так неймовірно важко, краще б я народилась хлопчиком. Але це все лише нав’язані стереотипи, бо народжувати – це неймовірний дар і честь. А ще – таємниця, бо чомусь саме жінкам довірила цю справу Природа, дарувати життя і народжувати нових людей. Словом, класно й почесно бути жінкою!

ПРО ГРУДНЕ ВИГОДОВУВАННЯ ТА ПРО ТЕ, У КОГО ПИТАТИ ПОРАДИ

Грудне годування – ще одна божественна функція і супервластивість. На початку це все ж таки не зовсім комфортно, і навіть боляче (так було в мене), але воно того варте. Тут я б порадила стати глухими до порад родичів та подруг вашої мами і шукати фахової допомоги. У великих містах є консультанти з грудного вигодовування, у маленьких – інтернет, а, отже, можна зв’язатись з консультантом або провести скайп-зустріч. Дуже часто проблеми з ГВ є наслідком забобонів і так званої «кухонної мудрості». Як тільки все налагоджується – процес просто дуже приємний.  Для мене тактильність завжди була чи не головною мовою любові, тому для мене це просто подарунок. Підозрюю, що я вже більш психологічно залежна від ГВ, ніж донечка. Словом, більшої квінтесенції ніжності годі знайти.

ПРО СПІЛЬНИЙ СОН

Ще один подарунок – спільний сон. Так, треба велике ліжко, але це безцінно: бачити як спить малятко, поправляти ковдрочку, тримати за ручку. Якби доня спала окремо, не уявляю як би я висипалась з нічними годуваннями. А так –  всі сплять, і їдять коли треба. А прокидання? Це окрема радість!

ПРО СЛІНГ – ТКАНИНА ДЛЯ ПЕРЕНОСКИ МАЛЕЧІ НА ТІЛІ ДОРОСЛОГО

Ніколи раніше не думала, що буду активно використовувати слінг, але нам це дуже підійшло. Наразі вже в четвертому носимось. Відколи дитина перевертається, візочок-люлька пішов жити на балкон, а прогулянковий візочок нам не дуже до вподоби. Тому слінг – наше все. А взимку це ще й тепленько і дуже контактно (читайте про тактильність). І так, Ксеня вже більше 11 кг, а ми ще й досі гуляємо по 1-2 години, і спина не болить, якось навіть не відчуваю всю вагу. Цікаво, чому,  може це ще одна «супермамосила»?

ПРО БАЖАННЯ ПРАЦЮВАТИ

Часом кажуть, що дитина стає основною роботою. Звичайно, це так, проте, разом з тим з’являється мегамотивація працювати, заробляти, перетворювати цей світ і творити задля щастя от цього «маленького дива».

ВІРА В СЕБЕ

Так, це складно, коли дитина реве, груди болять, хочеться спати і їсти.. Але, ти розумієш, що тепер маєш бути “впевненим дорослим” для свого чада, потрохи збираєш себе до купи і якимось чудом все більш-менш налагоджується. І віриш, що будеш хорошою мамою і подругою своїй дитині.

ПРО «СРОДНУ ПРАЦЮ» У СІМ’Ї

Ці всі пункти (а перелік ще далеко не вичерпний) справді дуже важливі, однак, цей перший рік життя нашої первісточки став таким яскравим і сповненим радістю завдяки усвідомленому батьківству і поділу відповідальності на двох. Адже сьогодні, напевно, не потрібно нікого переконувати, що турбота та догляд за дитиною, домом та побутом – це рівно турбота обох партнерів. Чітко половина. Все, окрім грудного годування, ясна річ, може і має робити чоловік. А в перші місяці, коли лактація лишень встановлюється і годування тривають по 2-3 години з невеликими перервами, на його плечі лягає навіть більше: готування їжі, прибирання, тощо. Також добре, коли чоловік вміє бавитись з немовлям, тоді дружині викроїться хоча б кілька хвилин на їжу, душ чи просто відпочинок, що для кожної мами є безцінними. 

Важливо розуміти, що нічого не має робитися з позиції «я допомагаю дружині», радше «в нас народилось малятко – тепер обов’язків стало більше». Це нормально, і це робиться з радістю. Без надійного партнера поряд, батька, на якого справді можна розраховувати, перші місяці після народження дитини можуть стати важким випробуванням. Але коли вас двоє, і ви  готові максимально поділити піклування і турботи, ці місяці, як, зрештою, роки, будуть сповнені тепла, любові і радості.

У нас не ідеальна сім’я – бувають і важкі дні, хвилі роздратування і потреби побути в тиші. Але це теж нормально. Найважливіше, на мою думку, завжди пам’ятати про первинну любов одне до одного та до дитятка. Тоді вся втома, роздратування, недосипання і навіть відчай минають. Бо як можна сердитись на крихітку, яку ви ж і привели у цей світ?

Довідка. Щоб підкреслити цінність та святість подружжя, 2019 рік у Католицькій Церкві в Україні оголошено «Роком сім’ї».

Ірина Рибко
С. Едіта Марія Улман, SSpS