СВЯТИЙ ФУ ШЕНФУ, МІСІОНЕР КИТАЮ

Зустріч з Богом – це велика подія, якої ми всі прагнемо. Віруюча людина знає, що цей досвід неоціненний, це так званий «turning point» в житті. Атеїст, у впертому запереченні Всевишнього, шукає Його, щоб віднайти шлях за межі смерті.
Часом Бог приходить в іншій людині, в її сповнених радості очах або в стражданні, яке кличе на допомогу. Певним є те, що Бог ніколи не залишається байдужим. Але зустрічає Його той, хто Його шукає.
Інколи місця, природа – велич гір і шум річок, безкраї поля – відкривають таємницю Творця і показують багатство й щедрість Його Особи. Споглядаючи їх, входиш в глибоке захоплення Богом і забуваєш про себе.
Декілька днів я провела саме в такому місці – маленьке селище Оєс, Тіроль. Це хутір в Альпах. Місцеві люди загартовані суворими зимами і крутими схилами гір, які щоденно мусять долати. Вражає їхня доброзичливість та побожність, в центрі якої є духовність розіп’ятого Христа. Кожна гірська доріжка має Хресну дорогу, якою люди моляться, долаючи круті схили. Кожна гора має хрест.
Тут також є свій улюблений святий – святий Ужоп, Йозеф Фрайнадеметц. Він походить з Оєс, з цих безкраїх гір, де ще влітку лежить сніг. Його родинний дім (тепер невеликий місійний центр) завжди повний людей, які приходять сюди, щоб помолитися, а його зображення є практично на кожному кроці в цій місцевості: чи то в церкві, чи на стінах будинків, чи на інформаційних дошках.
Йозеф походив зі звичайної родини фермерів, де було 13 дітей. Черверо померли після народження. Діти здобули початкову освіту, але вчилися тільки взимку, коли не потрібно було допомагати на фермі батькам. Йозеф був дуже здібним до навчання, тому місцевий торговець тканинами, друг родини, домовляється, що він може продовжити освіту в Бріксен, містечко, близьке до Оєс. Молодий хлопець щоденно ходить до різноманітних добродіїв, щоб принаймні раз в день щось з’їсти. Його батьки не могли фінансово допомогти. Але оцінки хлопця були найкращими, він блискуче закінчує семінарію і здійснює своє велике бажання – стати священником.
Два роки Йозеф працює в парафії св.Мартіна. Своєю добротою та працьовитістю він здобуває серця пастви. Годинами він йде, щоб відвідати хворих, вділяє Таїнства і катихизує.
Але Бог кличе його до більшого: Йозеф хоче стати місіонером, щоб принести Христа до язичників. Він пише листа до місцевого єпископа та до Арнольда Янссена, засновника місійного товариства, і просить про дозвіл стати місіонером. Згода обох цих осіб підтверджує йому, що він на правильному шляху.
Після дуже короткого приготування Йозеф виїжджає на місію в  Китай. Тут він досвідчує справжнього хреста: чужинець, якого не розуміють і який викликає недовіру та загрозу для місцевих. Через деякий час він розпочинає працю в далекій провінції Піднебесної імперії, а його перша паства налічує не більше, ніж 100 осіб. Це регіон Конфуція, де християнство є чужою релігією загарбників. Але любляче серце Йозефа, тепла посмішка і невтомна праця роблять своє. Він подорожує від села до села, проголошуючи Христа. На час його смерті від тифу його паства вже мала більше, ніж 40 000 вірних. Його місійний подвиг виснажив тіло, він не мав сили боротися з тифом і розділив долю багатьох китайців, які померли від епідемії.
Дуже швидко на могилу Йозефа Фрайнадемеца почали приходити місцеві люди, парафіяни, щоб помолитися за його заступництвом. Він мав шану святого. Коли Китай захопили комуністи, могилу місіонера сплюндрували, а його кістки спалили, щоб від нього нічого не залишилося. Але люди пам’ятали про Фу Шенфу – радісного священника.
Тут, в Оєс, в серці Альп на тексти листів Йозефа були складені пісні. Його ім’я і приклад любові до Бога мають велику шану. Бог не потребує багато. Він дає нам зернинку, яка може принести величезний плід. Нам потрібно любові та відваги, щоб це зерно прийняти і дозволити йому вирости й принести плід.
Фу Шенфу – щасливий священник. Його життя було позначене хрестом: він залишив батьківщину і сім’ю, яку дуже любив, він багато страждав і приніс себе в чисту жертву для людей, яким служив. Але це життя також мало повноту і великий сенс: Йозеф приніс любов і віру до великої кількості людей, яким він показав Бога – щедрого Творця, що прагне любити своє створіння.
c.Світлана Мацюк SSpS