#ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ №17 – ПСАЛМИ: ЧОМУ Я МАЮ ДОВІРЯТИ БОГУ?
Довіра до когось не виникає на пустому місці. Ми довіряємо, бо маємо певний досвід, знання, якщо хочете – інтуїцію. Проте як у такому випадку говорити про довіру до Господа? На підставі чого довіряти Тому, кого не бачимо? Як сказати “Боже, я довіряю Тобі” і справді мати це на увазі? Відповідь потрібно шукати у історії життя конкретної людини. Це справді великий дар – бачити те, як невидимий Бог явно діє у нашому житті. Бачити і бути вдячним.
Наша рубрика #ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ від с. Марії Марти Пшивари, SSpS допоможе у читанні псалмів та молитві цими текстами, щоб зрозуміти, що Бог до нас говорить. Ми роздумовуємо над недільним псалмом за стародавнім монашим методом Lectio Divina ( “Боже читання”).
4 кроки Lectio Divina
- Lectio – “Про що говорить текст?” прочитай і намагайся зрозуміти, про що цей текст, про кого йде мова, де відбувається дія, що говорять дійові особи, і т.д.
- Meditato – Роздуми над текстом, медитація. “Що через цей текст Бог говорить конкретно до мене?”
- Oratio – “Яка моя відповідь Господу на Його слова?”
- Contemplatio – споглядання. Просто будь у присутності Бога, Який себе об’являє.
#ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ №17 – ПСАЛМИ: Псалм 138
Lectio
Подяка за доброчинства
1 Давида.
Я буду дякувати, Господи, тобі з усього серця; перед богами буду тобі псалми співати.
2 Упаду ниць перед твоїм святим храмом і буду дякувати імені твоєму за твою милість і твою правду, бо ти понад усяке ім’я возвеличив твоє слово.
3 Тоді, як я візвав до тебе, ти вислухав мене, ти мене підбадьорив, вливши в мою душу силу.
4 Усі царі землі, о Господи, будуть тобі дякувати, скоро почують слова уст твоїх.
5 Будуть співати про путі Господні, велика бо Господня слава.
6 Бо хоч Господь високо, покірного він бачить і гордого він пізнає здалека.
7 Хоч я ходжу посеред лиха, ти мене оживляєш. Ти проти ворогів моїх шалених руку простягаєш, і твоя десниця мене спасає.
8 Господь почате доведе до краю задля мене. Милість твоя, о Господи, повіки; не покидай діла рук твоїх!
2 Упаду ниць перед твоїм святим храмом і буду дякувати імені твоєму за твою милість і твою правду, бо ти понад усяке ім’я возвеличив твоє слово.
3 Тоді, як я візвав до тебе, ти вислухав мене, ти мене підбадьорив, вливши в мою душу силу.
4 Усі царі землі, о Господи, будуть тобі дякувати, скоро почують слова уст твоїх.
5 Будуть співати про путі Господні, велика бо Господня слава.
6 Бо хоч Господь високо, покірного він бачить і гордого він пізнає здалека.
7 Хоч я ходжу посеред лиха, ти мене оживляєш. Ти проти ворогів моїх шалених руку простягаєш, і твоя десниця мене спасає.
8 Господь почате доведе до краю задля мене. Милість твоя, о Господи, повіки; не покидай діла рук твоїх!
Святіший Отець Бенедикт XVI називає цю пісню псалмом прослави, подяки і довіри.
В перекладах можна побачити певну різницю, так одні тлумачення вживають слово «славити», а інші в цьому самому місці – «дякувати».
Вірш 1. Псалмист усвідомлює отриману благодать і виражає Богові подяку за неї. Він молиться до Бога, який живе на висотах і приєднується до прослави мешканців неба – ангелів і святих.
Деякі українські переклади говорять: «…перед богами буду тобі псалми співати», але в більшість зазначають, що йде мова про ангелів чи про жителів небес.
Це важливо, адже єднаючись духовно з тими, які вдень і вночі перебувають у безпосередній присутності Бога, досвідчуємо більшої сили молитви, ми вже не самі, але стаємо перед Всевишнім разом із великим хором ангелів і силою святих, які підтримують і заступаються за нас.
Вірші 2 і 6. Господь, котрий є високо на небесах, знижається до землі: «Господь бачить покірного і гордого Він пізнає здалека». Господь живе не тільки на висотах, але також у Своєму святому храмі, перед яким молільник «упадає ниць». Для Давида тим святим храмом був Ковчег Завіту, пізніше, коли Цар Соломон побудував храм в Єрусалимі, євреї ходили туди поклонятися Богу. Для нас святе місце – храм, де є Ісус, присутній у Пресвятих Дарах. Стати на коліна – це один із виразів пошани до Нього.
А для Господа святим місцем, де Він любить перебувати є серце людини. І чим більше воно вільне від гріха, тим більше слави віддає Богу. Воля такої людини з’єднана з Божою волею, вона не прагне нічого, що не є Його бажанням. Господь натомість ні в чому не може відмовити такій людині, бо бачить, що вона в усьому прагне Його слави. Така покора перемагає серце Бога.
Вірш 6 прославляє Господа, котрий «покірного бачить і гордого пізнає здалека». Пригадується пісня “Маґніфікат”, в якій Марія величає Бога, бо Він «зглянувся на покору слугині своєї …, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець. Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних» (Лк 1, 46-55).
Вірші 2 і 4. Вдячність молільника відноситься також до подяки Богу за Його слово, «…буду дякувати імені Твоєму за Твою милість і Твою правду, бо Ти понад усяке ім’я возвеличив Твоє слово… будуть Тобі дякувати, скоро почують слова уст Твоїх» (вірші 2 і 4). Інші переклади замість “слово ” говорять про “обітниці”, які Бог сповняє, бо Він вірний у Своїй любові до людини.
Вірші 7 і 8. Із тексту не дізнаємося, за яку благодать висловлюється вдячність, проте виразно говориться про труднощі, які часом так невимовно пригнічують. Господь все ж таки спішить молільнику на допомогу і наново повертає його до життя. Ця допомога об’являється у зовнішніх жестах. Автор псалма тричі згадує “руку Господню”.
Вірш 7. «Хоч я ходжу посеред лиха, Ти мене оживляєш. Ти проти ворогів моїх шалених руку простягаєш». Найбільшим ворогом людини є сатана. Це він хоче позбавити її життя на всю вічність.
“Твоя десниця мене спасає”. Можна уявити собі Господа, Котрий у жесті благословення піднімає праву руку, так як представлено це на іконі Ісуса Милосердного Ісуса: правою рукою Він благословляє, а лівою показує на Своє серце. Це знак того, що кожна отримана благодать випливає з любові до нас. Це руки Ісуса нас спасають, руки, які вчинили стільки добра, оздоровили так багатьох людей, були прибиті до хреста. Ісус дозволив на це і в таким чином собою прикрив людину від найбільшого ворога – диявола.
Псалмист згадує руку Господню просячи, щоб Творець не покидав людину – ”діла рук Своїх». Він молиться, щоб рука Господня чувала над ним завжди. А в інших місцях згадує: «Господь попереду мене завжди; тому що Він у мене по правиці, не захитаюсь» (Пс. 16, 8), «Я завжди був з Тобою: Ти взяв мене за праву руку» (Пс. 73, 23).
Meditatio
Під час роздумів можу уявити собі Господа, який бере мене за руку як дитину. Переводить мене безпечно через різні життєві випробування. Можу пригадати, як досвідчував Його присутності у найважчі моменти життя.
Чи можу повторювати з вірою, згадуючи трудні події «Ти взяв мене за праву руку»?
Пригадаю собі хвилини, коли почувався приниженим, відкиненим, недооціненим. Уявлю собі Господа, який у цей час був зі мною, тримав за руку, дивився з любов’ю. Моя вартість відбивається в Його очах, а Його рука дає мені почуття безпеки. Дозволю собі побути довше в присутності Воскреслого Христа, який хоче мене благословити і ніколи не відкидає «діла рук своїх». Нехай це перебування в Його близькій присутності зцілює рани мого серця.
Oratio
У залежності від того, як Слово торкається мого серця, прославляю вірність Господа, Його любов, правду. Дякую за отримані благодаті – духовні та матеріальні, за те, що Він «спасає моє життя від смерті» і підтримує Своєю рукою.
У молитві довірю Богові тих, які подавали і подають мені руку допомоги, та проситиму для них благословення.
Молільник дякує Богу за те, що Його вислуховує і помножує сили. Це означає, що кожного разу, коли переживаю порожнечу, коли пригнічують погані думки, важкі почуття, коли нелегко виявляти любов – можу просити, щоб Він помножував сили мого серця. Він його сформував і Він у стані наповнити Його наново життєдайною силою, милістю та правдою.
Contemplatio
Перебуватиму в тиші у присутності живого Бога, з одним словом у серці: «Дякую!».
Додати коментар