#ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ №29 – ПСАЛМИ: МЕДИТУВАТИ ПО-ХРИСТИЯНСЬКИ – ПРОСТО РОЗПОЧНИ!

Запрошуємо до медитації – християнської, зі Святим Письмом. Саме найкращий час, у неділю, коли намагаємося присвятити більше уваги рідним, друзям та Богу, порозмовляти з Ним.
Ти вже медитував колись? Якщо ні, просто спробуй, виділивши на це час – 15, 20, 30 чи більше хвилин.
І хай Святий Дух тебе провадить! Тому роздуми добре розпочати з короткої молитви. Наприклад, такої: “В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь. Святий Духу, Ти є світлом, будь зі мною у цей час молитви, роздумів. Ти надихнув людей написати Біблію, прийди, і дай почути мені зараз голос Божий, щоб я розумів, про що читаю, щоб це був час зустрічі з правдивим Богом. Господи, говори, я відкриваюся на Тебе. Амінь.”
Розважання Божого Слова за методом Lectio Divina –
“Боже читання”, відбувається у 4 кроки:
1.  Lectio – “Про що говорить текст?” прочитай і намагайся
зрозуміти, про що цей текст, про кого йде мова, де відбувається дія, що говорять дійові особи, і т. д.
2. Meditatio – роздуми над текстом, медитація. “Що через цей
текст Бог говорить конкретно до мене?”
3. Oratio – “Яка моя відповідь Господу на Його слова?”
4. Contemplatio – споглядання. Просто будь у присутності Бога,
Який себе об’являє.

ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ №29: ПСАЛМ 97

Господь – Цар слави (Adonai Malakh)
1 Господь царює, земля хай веселиться, хай радується островів велика сила! 
2 Хмара й темрява навколо нього; правда й справедливість –
підвалини його престолу. 
3 Вогонь іде поперед ним, палить його ворогів навкруги. 
4 Його блискавки освітлюють усесвіт; земля те бачить і
стрясається. 
5 Гори, як віск, тануть перед Господом, перед Господом усієї
землі. 
6 Небо звіщає його справедливість, і всі народи бачать його славу. 
7 Стидом хай укриються усі, що служать ідолам різьбленим, що
хваляться пустими бовванами; вклоніться йому, усі боги! 
8 Почувши це, Сіон радіє, і веселяться усі міста Юди заради судів твоїх, Господи. 
9 Бо ти, Господи, величний над усею землею; вознісся єси вельми над усіма богами. 
10 О ви, що любите Господа, ненавидьте зло! Він зберігає душі
своїх вірних, з рук грішників їх визволяє. 
11 Над праведником сходить світло, над щирим серцем – радість. 
12 Радуйтеся, праведні у Господі, і прославляйте його святе ім’я.

LECTIO
Маємо перед собою псалом, який оспівує царювання Бога,
псалом, який впроваджує нас у святковий, радісний настрій.
Псалмоспівець шість разів пише про радість, закликаючи до неї
або стверджуючи її. Перший вірш псалма по-різному
перекладений на інші мови. Одні переклади підкреслюють, що
Господь є Царем, а інші, – що Господь царює. Хоча псалом
говорить про те, як царювання Бога об’являється на землі, проте, ж таки це не є царство згідно мислення цього світу. Псалом є пророцтвом про прихід Ісуса – Царя, котрий прикладом Свого життя показував, що царювати означає служити. Він словами і ділами звіщав Царство Отця. Перед Своєю смертю, під час розмови з Пилатом, говорив: «Царство моє не від світу цього… Було б моє царство від цього світу, то сторожа моя була б воювала, щоби мене не видали юдеям. Але не звідсіля моє царство… То ти таки цар? – мовив до нього Пилат. І відповів Ісус: Ти кажеш, що я цар. Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину. Кожен, хто від істини, слухає голос мій» (Йн. 18, 36).

У першому вірші псалма з’являється слово «земля», яке ще тричі повториться. Отці Церкви розуміють під цим словом людей усієї землі, а острови згідно з ними – це Церкви.

В псалмі 97 маємо багато елементів персоніфікації, тобто
наділення явищ природи людськими рисами. Звернімо увагу на такі вирази як: «земля веселиться», «острови радуються», «вогонь іде», «земля бачить», «гори, як віск тануть», «небо звіщає», «Сіон радіє», «веселяться усі міста Юди». Таким чином псалмоспівець хоче підкреслити, наскільки природа, яка не має розуму, самим своїм існуванням віддає честь Господу Царю. Тим
більше розумна людина, створена на Божу подобу, повинна своїм життям прославляти Свого Творця і Царя. Вірші 3-6
перераховують різні елементи природи, які в Старому Завіті були зовнішнім проявом присутності Бога: хмара, темрява, вогонь,
блискавки, гори, небо (Вих 20,21; 33,9; Втор 4,11; 5,22; Мі 1, 3-4).

Також в Новому Завіті прихід Бога супроводжують явища в
природі. Про це говорить Ісус, заповідаючи остаточний прихід
Чоловічого Сина, вказує на те, що він буде випереджений
блискавками і різноманітними знаками на небі (Мт 24, 27). Про Свою земну місію Ісус говорив так: «Вогонь прийшов я кинути на землю, – і як я прагну, щоб він вже розгорівся!» (Лк 12, 49).

Вогонь в Біблії має різні значення. Зішестя Святого Духа на апостолів зовнішньо проявилося у вогняних язиках, які осіли над кожним. Але вогонь мав також нищівний характер. На Содом і Гомору зійшов вогонь сірки, який знищив ці грішні міста.
Представляючи картину остаточного суду, Ісус говорив, що ті, які будуть по лівій стороні, підуть у вогонь, приготований дияволу і слугам його (Мт 25, 41). Тому вогонь для праведних є досвідом близької присутності Бога, а для грішних – покаранням. 

Так само гора, яка в Старому Завіті є місцем об’явлення Бога, а для Ісуса є улюбленим місцем молитви і навчання, в цьому псалмі є образом діяння сили зла: «Гори, як віск, тануть перед Богом» (в.5). Зло тане, зникає там, де з’являється щораз більше місця для Бога, де людина дозволяє Йому діяти.
Вірші 7- 9 підкреслюють ще більше царювання Бога, царювання Ісуса, розп’ятого на хресті: «Бо ти, Господи, величний над усією
землею; вознісся єси вельми над усіма богами». 

Давид говорить, що всякі різьблені ідоли, пусті боввани, усі боги приносять тільки
стид тим, хто їм поклоняється. Єдиним Богом, який царює над
усією землею є Господь, а ті, хто Йому віддає честь, матимуть
правдиву радість. Джерелом їх глибокої радості є впевненість в
Божій любові.

«О ви, що любите Господа, ненавидьте зло! Він
зберігає душі своїх вірних, з рук грішників їх визволяє» (в.10). Інші
переклади говорять: «Господь любить тих, які ненавидять зло».

Людина може любити тільки тоді, коли насамперед досвідчить
любові, а тим, хто перший її полюбив, є Господь, Він є джерелом
всякої любові. Апостол Йоан говорить, що ми любимо Бога, тому
що Він перший нас полюбив (Йн. 4, 10). Любов Бога полягає в тому,
що Він хоче мати нас у Своєму царстві у вічності. Тому, власне, Бог
береже наші душі від гріха, від сатани, який хоче нашої загибелі.

Коли людина йде за голосом Бога, то вона має світло, знає як
поступати, що вибирати. Її серце наповнює Божий мир і радість, і це спонукає її до прослави Бога. Тим світлом, яке сходить над
праведником, є Ісус (в.11), про Котрого Йоан говорить, що «Ним
постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього. У ньому
було життя, і життя було – світло людей» (Й 1, 3-4). 

Пророк Малахія, заповідаючи прихід Христа, пророкуватиме: «Для вас же, що боїтеся імени мого, зійде сонце правди, і в його промінні
буде спасіння (Мал 3, 20). Давид закінчує свою молитву закликом: «прославляйте Його святе ім’я». Ім’я Ісус є святе, «І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імени немає іншого під
небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися» (Ді. 4, 12).

MEDITATIO
Вслухаюся в слова псалмоспівця, якими Бог хоче промовити особисто до мене. Після уважного читання псалма затримаюся довший час над словом або фразою, які залишилися в мені.
Можливо, Бог промовить до мене картиною, взятою з природи.
Ці символи є зовнішнім способом представлення справ невидимих, духовних: вогонь, який палить ворогів навкруги;
земля, яка стрясається; гори, які тануть, як віск. Це може бути
досвідом духовної боротьби з гріхом. Вогонь, який палить, – це
все те, що хоче мене відтягнути від Господа, – мій егоїзм, гординя,
нечистота, гнів, заздрість і т.д. 

Господь посилає мені Своє Слово, промовляє через людей, щоб мною стряснути, щоб вирвати мене з самовпевненості і зосередження на собі і щоб спрямувати на Нього самого. Це Він, а не я, має бути в центрі мого життя, моїх прагнень, думок, почуттів. Якщо відкриваюся на Божу благодать, приймаю Святі Таїнства, то моє закам’яніле серце розтає так як гора, про яку говорить молільник. Тоді отримую від Бога силу
залишати свої плани і прагнути сповнення в моєму житті волі
Господа. І таким чином моє життя перемінюється у велику
прославу Бога.

Стаючи в присутності Ісуса – Царя, спитаю себе, чи Він насправді царює в моєму житті? Чи моя щоденність наповнена радісною прославою Бога? А якщо ні, то що мені в цьому заважає? В чому ще не довірився Йому?

ORATIO
Ісус говорив: «Царство Боже є посеред вас». В сердечній розмові з Ісусом проситиму Його, щоб Царство Отця об’являлося в моєму
житті, в житті інших людей, в цьому світі.
Запрошуватиму Його до тих осіб, місць та сфер мого життя, які ще
не віддав Йому.

Молячись «Отче наш», зверну особливу увагу на першу частину
молитви, якої навчив нас Ісус:
«Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай
прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на
землі.”

CONTEMPLATIO
«Всі народи бачать його славу» (в. 6 б), а інший переклад замість
«бачать» говорить «споглядають».
Під час цього етапу молитви нас запрошено споглядати славу
Господню, яка об’являється в моєму житті та в житті мого народу.
Господь царює – прославлятиму Його святе ім’я (пор. вірші 1 і 12).