#ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ №59 Чому Бог не дає того, що просимо?

У неділю багато людей в Україні йдуть до церкви, моляться, ставлять свічки. А що після того, як виходимо з храму? Чи є радість в серці, посмішка на обличчі, добре слово для найближчих, допомога тому, хто в потребі?

Рубрика #ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ пропонує з пошани до Бога та своїх близьких “зменшити оберти” – знайти час на молитву, почитати Святе Письмо, побути з домашніми, відкласти щоденну працю, порадіти життю, послухати музику, відпочити. Зроби це, бо святий день – неділя!

Пропонуємо розважання Божого Слова за методом Lectio Divina – “Боже читання”, яке відбувається у 4 кроки.

4 кроки Lectio Divina:
Lectio – “Про що говорить текст?” Прочитай і намагайся зрозуміти, про що цей текст, про кого йде мова, де відбувається дія, що говорять дійові особи, і т.д.
Meditato – Роздуми над текстом, медитація. “Що через цей текст Бог говорить конкретно до мене?”
Oratio – “Яка моя відповідь Господу на Його слова?”
Contemplatio – споглядання. Просто будь у присутності Бога, Який себе об’являє.

ПСАЛМ 66. (65)
Уся земля нехай хвалить Бога 1-4; згадка про Божі доброчинства 5-12; подяка під час жертви 13-20
1 Провідникові хору. Пісня. Псалом. Воскликніте Богові, вся земле!
2 Співайте славу імени його, воздайте йому хвалу преславну.
3 Скажіте Богові: «Які твої діла предивні! Задля великої твоєї сили підлещуються до тебе твої вороги.
4 Уся земля нехай поклониться тобі, псалми нехай тобі співає, оспівує твоє ім’я у псалмах».
5 Прийдіте й погляньте на вчинки Божі: діла його предивні над людськими синами!
6 Він обернув у сушу море; вони ріку перейшли пішки: тим то й радіймо у ньому!
7 Потугою своєю він повік володарює; очі його за народами наглядають: ворохобники хай не бунтуються!
8 Благословіть, народи, нашого Бога, і возвістіть всехвальну його славу.
9 Він зберіг життя душі нашій, не дав, щоб похитнулися ноги наші.
10 Бо ти нас випробував, Боже; перетопив нас, як перетоплюється срібло.
11 Завів нас у тенета, поклав тяжкий тягар на наші плечі.
12 Ти допустив, щоб люди їздили нам по головах, – ми перейшли вогонь і воду, але ти вивів нас на простір.
13 Увійду з усепаленнями в дім твій, виконаю тобі мої обіти,
14 що прорекли мої уста, що губи мої обіцяли, коли було мені скрутно.
15 Я принесу тобі всепальні жертви з овець тучних, разом із баранячою ситтю, пожертвую волів з козлами.
16 Прийдіть, послухайте, усі, що боїтеся Бога; я розповім, що він душі моїй учинив.
17 До нього я візвав устами і звеличав його моїм язиком.
18 Якби я бачив у серці моїм беззаконня, Господь мій мене не почув би.
19 Та Бог почув, він вислухав голос мого моління.
20 Благословен Бог, що не відкинув моєї молитви, і ласки своєї від мене.

Псалом розпочинається в радісній атмосфері, закликаючи до прослави Бога словами і піснями, а також спогадами про великі чуда, які Він здійснив, як в житті цілого народу, так і окремої людини. Псалмоспівець згадує чуда, свідками яких ізраїльтяни були під час мандрівки через пустиню: чудовий перехід через Червоне Море під час втечі від єгиптян (Вих 14, 21) і перехід через Йордан під час входу в Обіцяну Землю (І.Н. 3, 17). Про це йде мова в першій частині псалма.
Псалом складається з трьох частин: перша, яка відноситься до всіх народів землі (в.1-8), друга – до спільноти (в.9-12) і третя – до окремої особи (в.13-20).
В другій частині псалмоспівець згадує випробування, яких було чимало в історії ізраїльського народу. Він двічі згадує вогонь, через який проходили ізраїльтяни. Вогонь під час їх мандрівки по пустелі був знаком присутності Бога і освітлював їм дорогу вночі (Вих 40, 38). У вогні, блискавках Бог об’явився Мойсеєві на горі Синай (Вих 19,18). Єлисей побачив вогняний віз, коли Ілля був взятий на небо (2 Цар 2, 11). У вогонь були вкинені царем юнаки Седрах, Мисах та Аведнего, котрі мужньо визнавали свою віру і Господь захистив їх від полум’я (Дан 3, 24). Так як срібло очищується в вогні, так Господь очищував своїх улюблених. Але не випробування було ціллю дії Бога; метою було і залишається з’єднання з Ним.
Мандрівка спільноти, про яку згадує псалмоспівець в другій частині, закінчується трапезою, бенкетом в Царстві Божому. Запрошення «увійти в дім з жертвою» (в.13), можемо читати як запрошення на Євхаристію, яка дає віруючим смак Царства вже на землі.
В останній частині молільник визнає, що хоче вірно виконати складені обітниці, присяги, хоче ділитися чудами, які Бог здійснив в Його житті. В цьому об’являється зрілість його віри. Можливо, в часі страждання, випробування, він складав Богові різні обіцянки, і це не випливало зі страху або з прагнення отримати щось навзаєм. Він добре пам’ятає, кому завдячує визволення, і відважно свідчить перед іншими про те, що вчинив в його житті Господь. Він кликав до Господа «устами, язиком, в серці, голосно», а Господь почув і вислухав його. Не тому, що він так витривало і голосно кликав, але тому, що він просив про те, що добре (в.18). Господь завжди хоче добра людини і, якщо й не вислуховує її прохання, то тому, що Він бачить добро в перспективі вічності і хоче дати їй набагато більше, ніж вона просить, обмежуючи свої прагнення тільки земним. А основним прагненням псалмоспівця, яке об’являється в цілому псалмі, є слава Божа і прагнення, щоб всі люди землі віддавали належну Йому пошану. Такого прохання Господь не відкине (в.20), бо Він достойний слави від свого створіння.
В особистій молитві затримаюся над тою частиною псалма, яка особливо до мене промовляє.
Усвідомлю те, що кожний народ – вибраний і улюблений Богом, що Господь не обмежує своєї любові однією територією або нацією. Всі мешканці землі є Божим народом, всі є брати і сестри, яких чекає одне небо.
За останні місяці всіх мешканців нашої планети об’єднала боротьба з СOVID-19. Дивлячись на швидкість і легкість передачі цього вірусу, можна подумати, як було б чудово, коли б так поширювалося Слово Боже по всій землі. Але Слово, котре шанує свободу людини, так часто зустрічає опір в серці. Людина легко забуває про чуда, які Бог вчинив в її житті, або легко приписує заслуги собі, своїм зусиллям, досягненням. Замість того, щоб віддавати славу Творцю, ставить себе на Його місце, робить себе Богом.
Пригадаю чуда і благодаті, які Бог вчинив в історії мого народу, моєї родини, спільноти або для мене особисто.
З глибини серця скерую до Бога молитву подяки і прослави.
«Благословен Бог, що не відкинув моєї молитви»