#ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ №9 – ПСАЛМИ: ГНІВАЄТЬСЯ, РЕВНУЄ, ПРОЩАЄ, РАДІЄ… ТАК, БОГ – ЖИВИЙ!
В третю неділю Адвенту, яка називається «Gaudete!» – «радійте!», як псалом під час літургії Церква пропонує нам пісню хвали з книги пророка Ісаї „Хвала врятованих Господу”.
Хто врятував? Від чого? Чому вся ця радість і ликування?
Подаруйте собі час на перерву – спеціально лише для Вас і Бога, тет-а-тет!
Про сьогоднішній псалом читайте у рубриці #ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ від с. Марії Марти Пшивари, SSpS.
4 кроки Lectio Divina
Метод Lectio Divina у 4 кроки:
- Lectio – “Про що говорить текст?” прочитай і намагайся зрозуміти, про що цей текст, про кого йде мова, де відбувається дія, що говорять дійові особи, і т.д.
- Meditato – Роздуми над текстом, медитація. “Що через цей текст Бог говорить конкретно до мене?”
- Oratio – “Яка моя відповідь Господу на Його слова?”
- Contemplatio – споглядання. Просто будь у присутності Бога, Який себе об’являє.
#ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ №9: ІСАЇ 12
Чи може Бог гніватися?
Перші слова сьогоднішнього псалму говорять: „Славлю Тебе, Господи! Ти гнівався на мене, але відвернув Ти гнів Свій і потішив мене”. І хоча перший вірш не співається на літургії, можемо замислитися, що означають слова псалмиста.
Чи Бог може гніватися? А якщо так, то на чому полягає Божий гнів?
Відразу згадується Ісус, який гнівається. Це було у Єрусалимському храмі. Він сповнений пошани до місця молитви, і тому, бачачи продавців, поперевертав їхні столи у храмі. Євангелист Йоан, описуючи цю подію, згадав слова пророка Ісаї: „Ревність дому Твого поїдатиме мене” (Й 2, 17б). Гнів Ісуса чітко показує, що на першому місці потрібно ставити славу Бога Отця і правдиве благо людей, яким тут є зустріч з Богом в Його домі.
У Старому Завіті неодноразово чуємо про Божий гнів, який є завжди святий і справедливий. Цей гнів викликаний грішністю, непослухом людей. Бог – люблячий і повний милосердя, Він завжди хоче добра і тому людина не потребує боятися Бога, бо при Ньому завжди безпечно.
Тому коли в Біблії йде мова про гнів Бога і покарання, то це має послужити людині до навернення, щоб вона повернула з грішної дороги і всім серцем звернулася до Господа. Тільки тоді людина може переживати правдиву втіху і життя в повноті. Віддалення від Бога несе особі знищення і смерть.
Повернення з вигнання
Ізраїльтяни переживають час вигнання у Вавилоні. Кожний, хто довший час перебував далеко від Батьківщини,від своїх рідних може легко собі це уявити. Хоча умови життя євреїв на вигнанні були набагато кращими, ніж їхніх предків у Єгипті, проте вони переживали великий смуток і біль. Їм доводилось жити в язичницькій країні. Причиною їх страждання було також віддалення від Єрусалиму і зруйнований храм. Їм здавалося, що Бог їх покинув. Тому одним з перших занять, яке виконують після повернення з вигнання, є відбудова храму в Єрусалимі.
Можемо використати свою уяву, щоб побачити, з якою радістю вони тепер повертаються на свою рідну землю, співаючи цю власне радісну пісню.
Вони прославляють Бога, так як це зробили їхні предки, після порятунку з рук фараона і перехід через Червоне Море. Тоді також вони прославляли його радісною піснею.
Стовідсоткова причина для радості!
Пісня, яку чуємо сьогодні є коротка, але сповнена радості і хвали Господа. Пророк використовує різні дієслова, щоб заохотити віддавати хвалу Імені Господа: славте, призивайте, розповідайте, нагадуйте, співайте, радійте, веселіться. Скільки життя і радості в цій пісні!
Ісая три рази вкладає в уста прославляючих визнання, що Бог є «Тим, хто спасає». Бог допускає на своїх вибраних і улюблених різні страждання, але він їх не залишає самих. У своєму часі Бог виводить зі смерті і переводить до життя, з рабства – до вільності.
Пророче слово про „джерело спасіння”, стає більш зрозумілим у світлі Нового Завіту.
Цим джерелом, яке ніколи не висихає, є Ісус Христос. Пригадаємо Його зустріч з Самарянкою і Його слова до неї: „Була б ти відала про дар Божий, і – хто той, що каже тобі: „Дай мені напитися, – то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої ”(Й 4, 10). А на іншому місці Ісус закликав: „Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є” (Й 7, 37б).
Євхарістійна префація (одна з молитов священика під час Літургії) про Найсвятіше Серце Ісуса говорить, що „з пробитого боку Ісуса виплинула кров і вода і там взяли початок Таїнства Церкви, щоб всі люди притягнені до відкритого серця Спасителя з радістю черпали з джерел спасіння”. Найглибшу спрагу нашої душі можемо заспокоїти, єднаючись з Милосердним Господом у Таїнствах Покаяння і Євхаристії. Отримуючи Боже пробачення і приймаючи Ісуса до свого серця, отримуємо наново життя і можемо вже тепер скуштувати смак вічності.
Твоя радість – лише для тебе одного
Ця пісня має також характер місійний. Пророк двічі говорить про необхідність ділитися своєю вірою з іншими: „… розповідайте між народами про діла Його … нехай дізнаються про це по всій землі”(пор. вірші 4 і 5). Ми не можемо задовольнятися тим, що віруємо і маємо досвіт Божої любові. Наша віра зростає і укріпляється тоді, коли ми нею ділимося з іншими. Так, як наша Церква є вселенською, ми маємо обов’язок нести Євангеліє тим, які є поруч нас і тим, які, живуть в далеких країнах. Наш засновник св. Арнольд Янссен говорив, що найбільшим проявом любові до ближнього є проголошування Євангелія.
Небо близько! Небо всередині тебе!
Пісня закінчується подвійним закликом до радості мешканців Сіону. Сіоном називали також місто Єрусалим. Для нас Сіон це також Небесний Єрусалим – вічне життя з Богом, перебування в Його близькій присутності навіки. Для вигнанців, які поверталися в свою святу землю і відбудовували храм, запевнення пророка, що Святий Ізраїля знову є серед них, давали їм велику силу. Ці слова є також міцною опорою для нас. Ми можемо надіятися на щасливе, вічне життя з Богом. Ми повинні також усвідомлювати, що „Святий Ізраїля – великий серед нас”. Він є Той, Хто був, Хто є і Хто постійно приходить – Ісус Христос: вчора і сьогодні, той Самий навіки. Бог хоче, щоб ми розпізнавали Його живу присутність посеред нас і віддавали Йому славу в своєму серці і в серцях інших людей.
Просимо Духа Святого про благодать, пригадувати нам якнайчастіше, що Господь живе в наших серцях, що ми є Його живим храмом. Просимо про благодать розпізнавання Його в людях, яких зустрічаємо.
Подумаю і порозмовляю з Господом:
Що є для мене джерелом спасіння, з якого черпаю сили до щоденного життя і служіння?
Як глибоко проникає мене правда, що Святий Триєдиний Бог живе в моєму серці і в серці кожної людини?
Чи маю прагнення ділитися вірою з іншими – з тими, хто близько і тими, далеко?
За що хочу прославити Бога у житті?
За що маю дякувати Богу? – Назви три конкретні речі, за які дякуєш зараз Господу!
Додати коментар