МАРІЯ МАГДАЛИНА ТА ВОСКРЕСЛИЙ ІСУС: РОЗДУМИ ПРО ЗУСТРІЧ ПАСХАЛЬНОГО РАНКУ

Погодьтеся, це була особлива жінка: вона першою побачила Ісуса після Воскресіння того пасхального ранку. Згодом євангелист Йоан опише цю зустріч (Йн. 20, 1, 11-18). Хоча, здається, все довкола події Воскресіння є якимось незвичайним, навіть ця ніч є загадковим часом. Можливо тому з року в рік так багато людей у ніч Пасхи чувають на молитві, беруть участь на Літургії, ніби показуючи, що теж охоче зустрінуть Воскреслого, як колись Марія Магдалина.

Пригадую собі свої 30-денні реколекції в місті Штайль (Нідерланди). Одного дня ми роздумували над таємницею Воскресіння. Я встала дуже рано, на дворі ще було темно. Я вийшла до саду, де св. Арнольд Янссен, засновник нашого згромадження,  зробив гріб Ісуса. Якимось чином я мала бажання досвідчити, що переживала Марія Магдалина в той пасхальний ранок. Очевидно, для мене це було пережиття вже з перспективи воскресіння, а вона цього досвіду не мала.

Коли читаємо, що Марія Магдалина “приходить вранці, як ще було темно, до гробу” (Й20, 1), то можемо уявити в якій темряві вона ще залишалася. Не йдеться тільки про зовнішню темряву, хоча і це відчуття для жінки, яка йде до гробу, не зовсім приємне. Це темрява ночі нагадує також морок, що огорнув землю, коли Ісус висів розп’ятий на хресті. Думаю, це символ того, що відбувалося в серцях тих людей, які  любили Ісуса, але не розуміли Його навчання, і Його передбачення, що на третій день Він воскресне. Марія Магдалина, яка не знала пророчих писань також цього не розуміла. Вона щиро любила Ісуса та разом з Його смертю втратила все найдорожче, що мала в своєму житті.

Ким була Марія, яку святий Іполіт назвав “апостолкою апостолів”? Це Марія з Магдали, від назви місцевості Магдала. На підставі цього можна припускати, що вона була незаміжня, адже жінок у той час окреслювали переважно по відношенню до чоловіка або до дітей (Йоанна, дружина Хузи – Лк. 8, 3; Марія, мати Якова Молодшого – Мк. 15,40; мати синів Заведея – Мт. 27,56).

Західна традиція від часу папи Григорія Великого часто утотожнює Марію Магдалину з Марією з Витанії, сестрою Марти та Лазаря, яка намастила Ісуса перед Його мукою миром (Йн. 12,1-8). А також із жінкою -грішницею, про яку Ісус сказав: “прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила” (Лк. 7, 47). Православна традиція відокремлює цих жінок, а про Марію Магдалину говорить, що вона померла в Ефезі. Усі євангелисти пишуть, що Марія Магдалина перша прийшла до гробу Ісуса у ранок Воскресіння. А євангелист Марко додає, що “воскреснувши ж уранці … Ісус з’явився найперше Марії Магдалині, з якої вигнав був сім бісів” (16,9). Це важлива правда про неї, бо до зустрічі з Ісусом вона жила у великій темряві, її життя було повне смутку, неспокою. Вона не мала жодних близьких відносин і багато хто ставився до неї як до предмету, який можна використати, а потім викинути. 

Зустріч з Ісусом повністю змінила її життя. Вона ніби наново народилася. Вперше в житті досвідчила, що хтось подивився на неї зі співчуттям. Ця жінка досвідчила безкорисної любові Бога і це дало їй силу залишити прив’язаність до гріха. Вона стала такою вірною ученицею Христа, що витривала при Ньому навіть тоді, коли всі інші повтікали. Була присутня під хрестом, під час покладення до гробу і перша прибігла, щоб бути біля мертвого тіла Ісуса. Євангелист Йоан підкреслює біль душі Марії, вживаючи 4 рази слово “плач”. Не дивно, що такі сильні переживання болю, втрати обмежили її пам’ять про слова Ісуса, який говорив, що Його вб’ють, але на третій день Він воскресне.

Марія Магдалина йде до гробу Ісуса, щоб чувати біля Його мертвого тіла. А замість цього знаходить ангелів у білих шатах. Ці двоє ангелів нагадують двох мужів в білому, які супроводжували Ісуса у Його вознесінні на небо (Ді. 1,10). Дивно, що Марія Магдалина ніби зовсім не злякалась ангелів, ані не показала жодного здивування їх присутністю. Вся її увага зосереджена на Ісусі. В цей момент її біль, ще збільшується, бо вона не знаходить навіть Його мертвого тіла. Можемо вслухатися в запитання Ісуса до заплаканої Марії: “Кого шукаєш?” (Йн. 20, 15). Ісус ніби запитує її: «Якого Ісуса ти шукаєш? – Якщо мертвого, то Його вже тут немає».

Можемо спитати самих себе: якого Ісуса я шукаю? Якого Ісуса я досвідчую у моєму щоденному житті? Чи Він є живим Богом, чи насправді воскрес в моєму серці, в моїй молитві, у моїх відносинах з найближчими?

Пошуки Марії нагадують Улюблену з Пісні Пісень 3, 4: “На моїм ліжку вночі шукала я Того, кого серце моє любить. Шукала – не знайшла Його” (П.п. 3, 1), і далі: “Знайшла Того, кого любить моє серце, схопила я Його і не пустила”.

Марія спроможна подивитися на реальність тільки тоді, коли чує голос Ісуса, який звертається до неї по імені: “Це голос мого любого! Ось Він іде”(Пісня Пісень 2, 8). В такий спосіб звертався до неї тільки Ісус. Тільки тепер вона Його бачить та розпізнає. У цьому місці пригадуються слова з вірша о. Анджея Мадея OMI (1996):

“Марія – Раввуні.
Тиша між іменами,
Любов між іменами…”

Бачимо ученицю, яка з великою пошаною припадає до ніг Ісуса і тримає Його, ніби боялась, що знову втратить Його. Ісус відповідає любов’ю на її любов, з’являється їй першій (чи, можливо, після своєї Матері?), дозволяє їй доторкнутися до себе. Але цей досвід зустрічі з Ним, Воскреслим Господом, не є тільки для неї. Цей дар стає одночасно завданням, місією, з якою Ісус її посилає до апостолів – “йди до братів Моїх та скажи їм”(Йн. 20, 17). Колись велика грішниця, а зараз апостолка апостолів не вагається, відважно біжить до учнів, щоб сповістити їм, що вона бачила Господа, що Він живий і йде їм на зустріч.

Споглядаючи цю прекрасну сцену об’явлення Ісуса Марії Магдалині, просімо для себе благодать вірної любові, яка спроможна чувати біля Улюбленого у хвилини найбільшої темряви,  і там, де, здається, панує смерть, розпізнавати знаки нового життя. Молімося про вміння дивитися на все очима віри та любові.

“Любов бо, як смерть сильна … водам великим любові не вгасити” (Пісня Пісень 8, 6-7).

Христос Воскрес!

Текст: с. Марія Марта Пшивара, SSpS
Ілюстація: фреска Фра Анджеліко, 15 ст., Італія,