2. ДЕРЕВО ЄССЕЯ – 1-ИЙ ТИЖДЕНЬ АДВЕНТУ, ПОНЕДІЛОК

Чому ми святкуємо Різдво? Хто має народитися? Кожного дня протягом Адвенту читаємо історію про події та осіб, які попередили народження Ісуса і таким чином готуємося до свята. Кожний персонаж має свій символ. Цю позначку можна намалювати і причепити до гілочки дерева. Так виходить чудова декорація “Дерево Єссея”. 

Адам і Єва. Гріх прабатьків.

Символ: Адам і Єва, дерево, яблуко, змій.

Вчора ми читали про Бога, який створив ідеальний світ. Він зробив договір з Адамом, першим чоловіком: Адам пообіцяв слухати Бога, а Бог обіцяв благословити Адам і зробити Його своїм сином. Бог дав Адаму чудове місце для життя, яке називалося Едемський сад.

Навіть з усіма тваринами Адам був самотнім, тому Бог створив Єву, щоб була жінкою для Адама. Бог дав Адаму та Єві багато прекрасних речей, щоб вони цим всім насолоджувалися. Лише було єдине правило: вони не могли їсти плодів з одного особливого дерева. Це було дерево пізнання добра і зла. Якщо з нього покуштувати, то людина буде знати добро і зло. Але сатана прийшов у вигляді змія і спокушав їх. На жаль, Адам і Єва не послухалися Бога і порушили обіцянку.  Вони з’їли цей плід і так в світ прийшов гріх. Його ще називають первородним гріхом. 

Тому що люди не послухали Бога, вони змушені були покинути Едемський Сад. За його межами життя було набагато складнішим. Але Бог не перестав любити Адама і Єву і пообіцяв послати Спасителя, щоб визволити їх і щоб всі знову змогли жити  з Богом. 

І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для поживи, і дерево життя посеред саду та й дерево пізнання добра й зла.

З Едему ж виходила ріка, щоб зрошувати сад, і звідти розділялась вона на чотири течії. Ім’я першої – Пішон; це та, що обтікає ввесь Хавіла-край, де є золото. А золото цього ж краю добре. Там же є пахуча смола й онікс-камінь. Ім’я другої ріки – Гіхон; вона обтікає ввесь Куш-край. Ім’я третьої ріки – Тигр; вона тече на схід від Ашшуру. Четверта ж ріка – Ефрат.

Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саді порати його й доглядати його. Та й дав Господь Бог чоловікові таку заповідь: “З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш.”

Тоді сказав Господь Бог: “Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього.” І сотворив Господь Бог з землі всіляких польових звірів і всіляких птахів піднебесних і привів їх до чоловіка побачити, як він назве їх; як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і звалось. І дав чоловік назви всякій скотині, всякому птаству піднебесному і всякому звіреві польовому, але для чоловіка не знайшлося помочі, йому придатної.

Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом. Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка. І чоловік сказав: “Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка.” Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом. А були вони обоє, чоловік і його жінка, нагі, та (одне одного) не соромилися.

З усіх же польових звірів, що їх сотворив Господь Бог, найхитріший був змій. Він і сказав до жінки: “Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?” Жінка відповіла змієві: “Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саді. Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: “не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете”.І сказав змій до жінки: “Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло.” Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував. Тоді відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі; тим то позшивали смоківне листя і поробили собі пояси.

Але почули вони луну від Господа Бога, що ходив собі садом під час денної прохолоди, і сховався чоловік із своєю жінкою від Господа Бога серед дерев саду. Тоді Господь Бог покликав чоловіка і спитав його: “Де ти?” Той відповів: “Я чув твою луну у саді й злякався, бо я нагий, тож і сховався.” Він же сказав: “Хто тобі сказав, що ти нагий? Чи не їв ти з дерева, що я наказав тобі не їсти?” Чоловік відповів: “Жінка, яку ти дав мені, щоб була зо мною, дала мені з дерева, і я їв.” Тоді Господь Бог сказав до жінки: “Що ти це наробила?” Жінка відповіла: “Змій обманув мене, і я їла.”

Отож Господь Бог сказав до змія: “За те, що ти вчинив це, будь проклятий з-поміж; усякої скотини та з-поміж усіх диких звірів. На череві твоїм будеш повзати і їстимеш землю по всі дні життя твого. Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту.”

А жінці сказав: “Помножу вельми болі твої і твою вагітність, в болях будеш народжувати дітей. І тягти буде тебе до твого чоловіка, а він буде панувати над тобою.”

Адамові ж сказав: “За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини. В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і вернешся в порох.”

Тоді Адам дав своїй жінці ім’я Ева, бо вона була мати всіх живих. Та й зробив Господь Бог Адамові та його жінці одежу з шкури і одягнув їх.

І сказав Господь Бог: “Оце чоловік став, як один з нас, знаючи добро і зло. Тож тепер, аби лишень він не простяг своєї руки й не взяв ще й з дерева життя, а з’ївши, не став жити повіки!” Тому вислав його Господь Бог з Едемського саду порати землю, що з неї був він узятий. І вигнав він Адама й поставив від сходу до Едемського саду херувима з полум’яним миготливим мечем, щоб стерегти дорогу до дерева життя.» Книга Буття 2:7-3:25.