Чи траплялося вам стояти перед завданням, від якого залежала не лише ваша, але й доля інших людей? Як підготуватися до важкого періоду, коли знаєш, що попереду шлях «вгору»? Саме в такій ситуації знаходиться Ісус. Починається другий тиждень Великого Посту. Христос готує своїх учнів до Своїх страждань та смерті, говорить теж про воскресіння.  Сьогоднішній псалом говорить про те, як бути у нелегкій ситуації, про що слід пам’ятати, де черпати внутрішні сили, впевненість.
Рубрику #ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ готує с. Марія Марта Пшивара SSpS, ведуча реколекцій зі Словом Божим у стилі Lectio Divina (у пер. „Боже читання»). Запрошуємо вас зупинитися, знайти час побути зі своє сім’єю, друзями, а також для молитви, розмови з Богом, бо, зрештою, це Його день – свята неділя!

4 кроки Lectio Divina:

1. Lectio – “Про що говорить текст?” Прочитай і намагайся зрозуміти, про що цей текст, про кого йде мова, де відбувається дія, що говорять дійові особи, і т.д.
2. Meditato – Роздуми над текстом, медитація. “Що через цей текст Бог говорить конкретно до мене?”
3. Oratio – “Яка моя відповідь Господу на Його слова?”
4. Contemplatio – споглядання. Просто будь у присутності Бога, Який себе об’являє.

               #ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ №22: Псалм 27

1 Давида. Господь – моє світло й моє спасіння: кого маю боятись? Господь – мого життя твердиня: кого маю страхатись? 
2 Як насідають злочинці на мене, щоб жерти моє тіло, – напасники мої й мої вороги, то вони спіткнуться й упадуть. 
3 Нехай і облогою стануть проти мене, не настрашиться моє серце; нехай і війна настане проти мене, навіть тоді буду я уповати. 
4 Одного в Господа прошу, одного я благаю: жити в домі Господнім по всі дні життя мого, щоб бачити красу Господню і віддаватись роздумам у його храмі 
5 Бо він мене сховає у своїм наметі в день недолі; він захистить мене під кровом шатра свого, на скелю він мене підніме. 
6 І ось тепер я голову мою підношу на ворогів, які навколо мене; принесу жертву радости в його наметі, співатиму й у псалмах Господа буду хвалити. 
7 Почуй, о Господи, мій голос, коли взиваю, змилуйся надо мною й обізвись до мене. 
8 В твоєму імені серце моє каже: “Обличчя моє шукайте!” Твоє обличчя, Господи, я шукаю. 
9 Не ховай обличчя твого від мене, не відпихай слуги твого в гніві. Ти моя поміч, не відкидай мене і не залишай мене, Спасителю, мій Боже! 
10 Бо навіть, як покине мене рідний батько-мати, Господь мене до себе прийме. 
11 Навчи мене, о Господи, путі твоєї, провадь мене простою стежкою, з огляду на тих, що на мене засідають. 
12 Не видай мене на поталу моїм ворогам, бо проти мене встали свідки брехливі, які насильством так і палають. 
13 Леле, якби я не вірив, що побачу доброту Господню на землі живучих! 
14 Надійсь на Господа, будь мужній; нехай буде відважне твоє серце, і надійсь на Господа!

Lectio

Цей псалом в різних перекладах має різні заголовки, які пояснюють його зміст: Псалом Давида, перед тим, як був помазаний; Спільнота з Богом; У Божій близькості немає страху; Псалмоcпівець – повен довір’я.

Псалом поділяється на дві частини: вірші 1-6 – це визнання довіри; вірші 7-14 – благання, спрямоване до Бога.

В перший частині псалмоспівець визнає, ким Бог є для нього. Маючи в Господі, як в скелі, міцну опору, він не піддається жодному страхові. Це не означає, що він не відчуває страху. Давид свідомий різних загроз в Його житті. Його атакують різні вороги ззовні і зсередини, тобто думки і складні почуття. Можливо, переживає певні спокуси тілесні, коли говорить про злочинців, які насідають на нього, щоб жерти його тіло (порівняй вірш 2). Проте силою волі визнає, що, коли вся армія стане проти нього, його серце залишиться в мирі, навіть в обличчі війни він буде довіряти Господу (пор. в.3).

Давид, як показує його подальша історія життя, неодноразово піддавався людській слабкості і впадав в гріх. Все ж таки, його міцною стороною було те, що він не затримувався на собі і на гріхові. До кінця своїх днів він піднімався, каявся і довіряв Господу. Отже, зрозумілою стає його молитва «Одного я в Господа прошу, одного я благаю: жити в домі Господнім по всі дні життя мого, щоб бачити красу Господню і віддаватись роздумам у його храмі» (в.4).

Святий Августин так пише про це: «Багато хто пояснює, що в цьому вірші іде мова про дім Господній, збудований людською рукою. Більш доречним є сприймати, що в цьому фрагменті говориться про дім Божий не людською рукою збудований. Давид, як чоловік досконалий і святий, ніколи би не просив з таким великим прагненням про річ тимчасову. Коли говорить «одного в Господа прошу», це означає, що не просив би ні про що інше, крім життя вічного в Божому Царстві і приємності споглядання краси Бога. Це пояснює попередній фрагмент, чому Давид не боїться тимчасових атак зла – з великої любові до Бога».

В наступних двох віршах молільник продовжує визнавати довіру до Господа перед різними атаками злого. Його зброєю в цій духовній боротьбі є прослава Бога в радості, в співі псалмів і грі на інструментах.

Вірші 8-9 говорять про витривалий пошук обличчя Господа. В цьому місці пригадується чеський кардинал Томас Спідлік, який, помираючи, сказав: «Все життя я шукав обличчя Господа, а тепер вже Його побачу». Яка прекрасна смерть, сповнена життєвої надії. 

Наступні вірші згадують болючий досвід залишення, покинення близькими людьми, батьком, матір’ю. Можливо, псалмоспівець пережив також досвід залишення Богом і тому просить: «не відкидай мене і не залишай мене» (в.9 б). Бог ніколи не залишає людини, це людина може залишити Його, вибираючи дорогу гріха. Для очищення і укріплення у вірі Господь може допустити до людини відчуття залишення Ним. Часом такі переживання є пов’язані зі зраненнями, отриманими у дитинстві. Це може бути розлучення батьків або відкинення вже в утробі матері чи планування аборту. Це може залишити певні сліди в переживаннях дитини і впливати на її відносини з Богом та іншими. Але Бог, Його Слово, є найкращим лікарем і може зцілювати рани, якщо людина цього хоче і дає Йому на це дозвіл. Господь завжди прагне для людини добра.

У вірші 12 читаємо: «Не видай мене не поталу моїм ворогам, бо проти мене встали свідки брехливі, які насильством так і палають». Це пригадує історію Сусанни з Книги Даниїла, 13-ий розділ. Двоє старців, палаючих пожадливістю до неї, несправедливо засудили її на смерть. Але її довіра до Бога була нагороджена і Господь послав пророка Даниїла, який розсудив справедливо, і старці понесли заслужене покарання, а Сусанна продовжила славити Бога разом зі своїм чоловіком.

В наступній частині повернемося до кінця псалма.

Meditatio

Читаючи псалом повільно, зверну увагу на порухи мого серця. Яке слово, вірш резонує в ньому; які думки, спогади, почуття оживають під його впливом?

Псалмоспівець різними словами виражає внутрішні переживання, ставлячи запитання: кого маю боятись?

Багато різних страхів зв’язують нас в щоденному житті і часто не дозволяють, щоб в ньому об’явилося більше добра, більше слави Бога.

Назву по імені те, чого боюся, і віддам ці страхи Господеві. Він має міць мене з них звільнити. Чи вірю я в це?

Увійду до храму мого серця. Господь тут завжди чекає на мене. В моєму нутрі можу знайти Його обличчя. Подумаю, яким воно є – розпроміненим і радісним або повним смутку і болю? Ісус хоче відображати Своє повне любові обличчя на моєму обличчі. Але він входить в те все, що я переживаю, Він зі мною веселиться і зі мною страждає. Яке Його обличчя я показую людям щодня?

Бог завжди зі мною і ніколи не залишає. Він очікує від мене тільки одного – щоб я Йому довірився; щоб в усьому, що би не траплялося в моєму житті, не втрачав надії.

Чи маю відносини з Ним, як з Богом близьким, завжди присутнім? Чи досвідчив в своєму дитинстві відкинення або залишення? Порозмовляю з Ним, як з найкращим другом, Він завжди готовий вислухати, зрозуміти і зцілити рани Своєю любов’ю.

Oratio

Псалмоспівець закінчує псалом окликом, повним сили Духа: «Надійсь на Господа, будь мужній; нехай буде відважне твоє серце, і надійсь на Господа! (в.14). Ніби хоче сказати – не вдивляйся в себе, в те, який ти бідний і нещасний, як тебе скривджено. Все віддавай Господеві і Йому довіряй, Він виводить з найбільшої біди, бо Він – Господь, Він – Спаситель.

В молитві можу повторювати:

Ісусе, Тобі віддаю себе і все своє життя, Тобі довіряю. Пошли мені від Отця Духа Святого, щоб я міг жити у свободі Божої дитини. Дай мені, прошу, благодать пробачити з цілого серця кожному, хто мене скривдив і їх благословити.

Якщо відчуваю, що мене внутрішньо зв’язують різні страхи, які забирають мир серця і радість життя, то буду силою Імені Ісуса відрікатися від них, повторюючи:

В ім’я Ісуса відрікаюся від духа страху перед …

Ісусе, обмий мене Твоєю Пресвятою Кров’ю і наповни мене благословенням Бога-Отця. Амінь

Contemplatio

Протягом тижня знайду півгодини, щоб побути в храмі перед Ісусом, присутнім в Пресвятих Дарах, який перебуває в Дарохранительниці. Буду дивитися на Нього, повторюючи в серці: «Господи, Твоє обличчя я шукаю».

Текст: с. Марія Марта Пшивара SSpS
Фото: архів SVD