“Боже мій, Боже мій, чому мене покинув?” – це одні з останніх слів Ісуса на хресті, цитата із псалму 22. Дослідники припускають, що розіпятий Ісус молився цим псалмом. Щоб більше зрозуміти страждаючого Спасителя, пропонуємо Вам роздуми над текстом цього псалму. У час Пасхального Тридення варто знайти час на глибшу медитацію та молитву Словом Божим,  сподіваємося, що у цьому допоможе це розважання. Пропонуємо Вам молитися за методом Lectio Divina – “Боже читання”, яке відбувається у 4 кроки.

4 кроки Lectio Divina:

1. Lectio – “Про що говорить текст?” прочитай і намагайся зрозуміти, про що цей текст, про кого йде мова, де відбувається дія, що говорять дійові особи, і т.д.
2. Meditatio – Роздуми над текстом, медитація. “Що через цей текст Бог говорить конкретно до мене?”
3. Oratio – “Яка моя відповідь Господу на Його слова?”
4. Contemplatio – споглядання. Просто будь у присутності Бога, Який Себе об’являє.

          ПСАЛМ 22

Страждання праведника і його надія 

1 Провідникові хору. На мелодію “Удосвітня лань”. Псалом. Давида. 
2 Боже мій, Боже мій, чому мене покинув? Стоїш далеко від спасіння мого, від слів мого зойку. 
3 Боже мій, кличу я вдень, – не відповідаєш, а й уночі я теж не вгаваю. 
4 Таж ти – святий, возсідаєш на хвалах Ізраїлевих! 
5 На тебе покладались батьки наші: звірялись, і ти врятував їх. 
6 Взивали тебе й спасались, на тебе покладались і ганьби не зазнавали. 
7 А я – черв’як, не людина; сміховище людей, презирство народу. 
8 Всі, хто на мене дивляться, глузують з мене, кривлять губи, кивають головою: 
9 „Поклавсь на Господа, нехай його рятує; нехай його спасає, коли він його любить! 
10 Ти мене вивів з материнського лона, ти дав мені безпеку при грудях матері моєї. 
11 На тебе я був зданий від утроби, від материнського лона ти єси Бог мій. 
12 Не віддаляйсь від мене, бо нещастя близько, бо допомогти нікому. 
13 Биків багато мене оточило, башанські сильні навколо мене стали. 
14 Роззявили на мене свою пащу, неначе лев, що роздирає і рикає. 
15 Я став, немов вода розлита, всі кості мої повиходили з суставів. Неначе віск, зробилось моє серце, розтануло в мене в нутрі. 
16 Мов черепок, висохла моя сила, язик мій прилип до горлянки, кладеш мене в порох смерти. 
17 Бо пси мене обсіли, і лиходіїв зграя мене оточила. Пробили мені руки й ноги, 
18 всі мої кості я міг би полічити. Дивляться на мене і з радістю позирають. 
19 Одежу мою ділять між собою, і на хитон мій жеребок кидають. 
20 Та ти, о Господи, не віддаляйсь; о моя сило, притьмом прийди мені на допомогу. 
21 Вирятуй від меча мою душу – із собачих лап мою єдину. 
22 Спаси мене із левиної пащі – від рогів буйволових мою убогу. 
23 Я сповіщу моїм братам про твоє ім’я, хвалитиму тебе серед громади: 
24 „О ви, що боїтеся Господа, його хваліте; нащадки Якова, його шануйте, і бійтеся його, потомки Ізраїля! 
25 Бо він не гидував, не гордував бідою бідака, і не ховав обличчя свого від нього; і коли той взивав до нього, – слухав. 
26 Від тебе йде моя хвала в великім зборі, обітниці мої виконаю перед тими, що його бояться. 
27 Нехай споживають покірні, нехай будуть ситі, хай хвалять Господа ті, що його шукають. Нехай серце ваше живе повіки! 
28 Усі кінці землі згадають і навернуться до Господа. І впадуть ниць перед тобою усі сім’ї народів; 
29 Господнє бо є царство, він над народами панує. 
30 Йому одному поклоняться всі тії, що в землі спочивають; перед ним упадуть ниць усі тії, що сходять у могилу. І душа моя для нього житиме; 
31 моє потомство буде йому служити, і розповість про Господа прийдешньому родові; 
32 прийдуть, оповістять про його добрість народові, що має народитись: “Таке вчинив Господь!”

Lectio

Цей псалом написав Давид, правдоподібно, коли його переслідував Саул і він рятувався втечею на пустиню Маон (1Сам. 23, 25-26).

Псалом складається з двох різних частин. Перша виражає глибоке страждання псалмоспівця (в.2-22), а друга є прославою Бога (в.23-32). Кожна з цих частин супроводжується різними почуттями. В першій переважають почуття болю, смутку, страху, а в другій – радість, мир і довіра.

В перший частині здається, що Бог мовчить або навіть взагалі відсутній. Можливо, псалмоспівець переживає певні сумніви у вірі. Він дуже страждає через мовчання Бога, але не перестає до Нього кликати. Навіть якщо тепер не досвідчує Його близькості, то чудово пам’ятає чуда, які Бог здійснив в його історії і в історії вибраного народу. Пригадує, як Бог вивів з неволі Його народ, як був біля нього від хвилини зачаття. Три рази псалмоспівець згадує материнське лоно, місце, яке асоціюється з любов’ю і безпекою. Бог є для нього батьком і матір’ю. Тому так болячим є досвід мовчання Бога. З глибини його душі виривається крик «Боже мій, Боже мій, чому мене покинув?» і продовжує: «стоїш далеко» (в.2), «не відповідаєш» (в.3). Молільник зустрічається з насмішками і відкиненням з боку тих, хто його оточує. Він почувається приниженим, порівнює себе з черв’яком (в.7). Він маленький, слабкий, як хробачок, зустрічається з ворожістю тих, які є подібні до злих і сильних тварин: собак, левів, буйволів. Не знаємо, чи ця боротьба зі злом відбувається в його нутрі, чи він теж отримує фізичні удари, але псалмоспівець докладно описує виснаження свого тіла:

«Я став, немов вода розлита, всі кості мої повиходили з суставів. Неначе віск, зробилось моє серце, розтануло в мене в нутрі. Мов черепок, висохла моя сила, язик мій прилип до горлянки»  (в.1-16), «пробили мені руки й ноги, всі мої кості я міг би полічити» (в.17б-18а).

І раптово після цього опису грози, псалмоспівець змінює тон розмови з Богом, розпочинаючи молитву прослави. Нещодавно він був так ослаблий, що і голосу не міг з себе видобути, бо язик прилип до горлянки (порівняй в.16), а тепер гучно розповідає про Господа своїм братам і серед громади (пор.в.23). Він був так ослаблий, «немов вода розлита» (пор. в.15а), а тепер з силою обіцяє виконати складені обітниці (пор. в.26 б). Раніше його серце було без життя, «неначе віск» (в.15 б), а тепер радісно викликує: «Нехай серце ваше живе повіки» (в.27 б). Він, який раніше ховався перед людьми, досвідчуючи від них ворожості, тепер хоче прославляти Господа перед братами і в великому зібранні, прагне, щоб усі прийшли до Бога і об’єдналися в поклонінні Йому. Закликає до прослави Бога бідних і убогих, тих, котрі помирають і тих, які мають народитися, усі народи, аж до кінців землі. Псалмоспівець, який був занурений у смерть, ожив, немовби воскрес до нового життя. І засвідчує в останньому вірші псалма, що «Таке вчинив Господь» (в.32 в).

Псалом 22 є пророцтвом про Ісуса, в якому все це збулося. Першими словами псалма Ісус молився на хресті, помираючи у великому усамітненні і в цілковитій довірі Богу. Отці Церкви, Гжегож Теолог і Теодорет з Циру, так коментують слова Ісуса: «Прибитий до дерева Володар сказав слова: Eli, Eli lama sabachtani (Мт 27,46). Ці слова Він сказав за нас, взявши на себе людські гріхи і прокляття, яка тяжило на нами. Не був залишений ні Отцем, ні через своє божество. Хто міг примусити Його народитися на землі і зійти на хрест? Він в Своїй особі репрезентував нас, нашу шаленість і нашу грішність».

Окрім першого вірша, в псалмі є ще інші паралелі з Євангелієм, в описі муки Ісуса:

«Всі, хто на мене дивляться, глузують з мене, кривлять губи, кивають головою» (в.8) – «Ті що приходили повз Нього, лихословили Його й похитували своїми головами» (Мт 27,39).

„Поклавсь на Господа, нехай його рятує; нехай його спасає, коли він його любить!» (в.9) – «Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить Його нині, якщо Він Його любить» (Мт 27,43).

«Мов черепок, висохла моя сила, язик мій прилип до горлянки, кладеш мене в порох смерти» (в.16) – «А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилося Писання, промовив: Спраглий Я!»        (Й 19,28). 
«Одежу мою ділять між собою, і на хитон мій жеребок кидають» (в.19) – «Ті ж, що розп’яли Його, поділили Його одежу, кинувши жереб» (Мт 27, 35).

«Вирятуй від меча мою душу» (в. 21 а) – «Тепер стривожилась душа моя, – і що мені казати? Спаси мене, Отче, від години цієї? Але на те ж Я і прийшов – на цю годину» (Й 12,27).

Деякі екзегети говорять, що на хресті Ісус молився не тільки першим віршем – «Боже мій, Боже мій, чому мене покинув», але правдоподібно цілим псалмом 22. 

Французький біблеїст Дефур, шукаючи зрозуміння поведінки людей під хрестом Ісуса, досліджував псалом 22. В 11 вірші псалма він знайшов пояснення, чому люди чують, що Ісус кличе Іллю. Серед євреїв розповсюджене було переконання, що помираюча людина, яка буде кликати Іллю, отримає від нього допомогу. Ілля прийде, як її захисник і підтримає її у вірі в годину смерті. Якщо люди, які стоять під хрестом, чують, що Ісус кличе Іллю, то вони мусили почути слова «Еlia tha», що означає: Ілля, прийди. Але в псалмі 22 є слова « Eli a tha» – «Ти є моїм Богом від утроби матері моєї». На хресті Ісусові не вистачало повітря, він помирав через удушення, важко було зрозуміти його слова. Але Ісус ні на хвилину не засумнівався, що Отець є з Ним, коли кликав: «Боже мій, Боже мій, чому мене покинув» (в.2). Переживаючи досвід покинутості Отцем, як наслідок прийняття на себе людського гріха, Ісус з останніх фізичних сил молився: «Ти є моїм Богом від утроби матері моєї» (в.11).

Meditatio

Псалом цей виражає різні стани духа, і молячись ним, можемо затриматися над частиною, яка особливо нас торкається. Можемо також розтягнути молитву цим псалмом на кілька днів, i слухаючи, як Бог звертається особисто до мене, пройти в світлі цього псалма різні етапи життя.

Перший етап – перебування в утробі матері (10-12). Час якого не пам’ятаємо. Можливо чули про нього від батьків. Незалежно від знань про цей період, Бог вже тоді дивився на мене з любов’ю. Вже тоді він був моїм Богом, хоча я ще не мав цієї свідомості. Завдяки Йому, я міг щасливо прийти в цей світ і  зростати в любові, турботі батьків та близьких.

Чи дякую я Йому за те, що міг щасливо народитися, що Бог прагнув мене від віків, що я був прийнятий батьками та близькими людьми? Чи можу сказати, що Бог є моїм Богом від лона матері?

Далі в світлі псалма дивлюся на своє життя, в якому переплітаються радості і смутки, прослава Бога і боротьба з дияволом.

З душі псалмоспівця виривається глибокий крик, повний болю, який супроводжував також Ісуса в останні хвилини Його земного життя: «Боже мій, Боже мій, чому мене покинув?».  Псалмоспівець не затримується тільки на стражданні, не зосереджується на собі. З усім, що переживає, він прибігає до Господа, вдень і вночі не перестає до Нього кликати. Навіть якщо тепер він переживає болісне покинення Богом, то пам’ятає те, як Бог здійснював чуда в історії його народу і в його житті. Ця пам’ять про великі діла Бога, дає йому силу тривати в надії посеред темряви душі, яку переживає.

На молитві пригадаю ті чуда, які Бог здійснив в моєму житті. Чи можу їх назвати, чи в моєму серці залишається жива пам’ять про них ? Чи в моїх відносинах з Богом вони є ніби дорогоцінні перлини?

Що мене радує в щоденності? А що є причиною смутку?

Псалмоспівець перераховує загрози від різних тварин, які є зовнішнім образом прихованої дії сатани: сильні башанські бики, собачі лапи, роги буйволів, левина паща. Він почувається, як маленький черв’ячок, а зло об’являється таким великим і небезпечним. Дивлячись на себе і навколо себе, він входить тільки в щораз глибшу темряву, бачить, що ніщо не врятує його. Але силою віри він відвертається від того, що його так пригнічує і цілим серцем звертається до Господа.  

«На тебе покладались батьки наші: звірялись, і ти врятував їх. Взивали тебе й спасались, на тебе покладались і ганьби не зазнавали» (5-6). 

«Та ти, о Господи, не віддаляйсь; о моя сило, притьмом прийди мені на допомогу» (20). 
В світлі цієї боротьби, яку переживає молильник, подивлюся у свою душу.

Спробую розпізнати себе в цьому досвіді темряви і боротьби псалмоспівця.

Як помічаю дію злого в моєму житті? Чи докладаю зусилля, щоб розпізнавати, наскільки дозволяю Богові керувати моїм життям, а наскільки піддаюся підступним та інтелігентним спокусам злого? Як виглядає мій щоденний іспит сумління?

Після звернення до Господа псалмоспівець отримує нову життєдайну силу. Господь переводить його з темряви до світла, зі смерті до життя. Він, який не міг голосу видобути з себе, тепер гучно прославляє Бога на великих зібраннях. І хоча його тіло виснажене прожитими роками, сточеними битвами, але над усе для нього є найцінніша душа. Він хоче жити на славу Бога і прагне цього для всіх народів і всіх поколінь.

Чи турбуюсь я про славу Бога, щоб Євангеліє поширювалося? Чи ділюся своєю вірою з тими, серед яких живу, працюю? Чи хоча одна особа пізнала Божу любов завдяки моєму свідоцтву віри?

Oratio

Читаючи повільно цей псалом, буду єднатися в серці зі страждаючим Ісусом, вслухаючись в Його слова на хресті «Боже мій, Боже мій, чому мене покинув?». Хочу дякувати Йому за Його безмежну любов, яку не затримав страх перед стражданням і смертю. Буду просити про дар сліз і щирого жалю за скоєні гріхи, якими постійно прибиваю Ісуса до хреста в моїх ближніх. Проситиму про дар Святого Духа, повторюючи в Його силі: «І душа моя для Нього житиме».

Contemplatio

Очима віри та любові буду вдивлятися в розп’ятого Христа. В останні тижні посту  хрест в наших храмах є закритий, аж до Великої п’ятниці. Нехай цей знак допоможе мені замовкнути перед таємницею смерті і воскресіння.

с. Марія Марта Пшивара