ХРЕСНА ДОРОГА ЗА МІСІЇ ТА МІСІОНЕРІВ
Господи Ісусе, разом з Тобою беремо на себе хрест та слідуємо за Тобою. Під час цієї Хресної дороги будемо згадувати конкретних осіб чи ситуації, які пов’язані з місією, проголошенням Царства Божого в усьому світі.
Ісусе, просимо за всіх місіонерів, у тому числі і за нас, адже кожен з нас покликаний бути місіонером – тим, хто несе Тебе, Ісусе, іншим, визнаючи переможну силу Твого хреста, на якому Ти відкупив нас.
Святий Духу, разом з Твоєю Найсвятішою Обручницею, Дівою Марією, занур наші серця у таємницю Ісусового Серця – джерела милосердя та любові, доказом чого є Його смерть на хресті та воскресіння.
Стояння 1. Ісуса засуджено на смерть.
Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе, бо Ти через хрест Свій відкупив світ.
«Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами, кажучи: “Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!” Мт. 27, 39-40.
Святий отець Арнольд Янссен, засновник трьох місіонерських згромаджень – чоловічого Товариства Божого Слова, та жіночих – Служниць Святого Духа та Служниць Святого Духа від Вічного Поклоніння. Після майже 150-ти років від смерті свого засновника, число місіонерів святого Арнольда сягнуло близько 10 000 по всьому світі. Святий Арнольд, німець за національністю, прагнув, щоб усі люди пізнали Бога. « Проголошення Доброї Новини – це перший і найголовніший вчинок милосердя щодо ближнього», – казав отець Арнольд. Через його велику ревність у проповідуванні, – а користувався він різними методами – люди часто його не розуміли і засуджували. Казали: «Він або шалений, або святий». 5 жовтня 2003 року папа Йоан Павло 2 оголосив Арнольд Янссена святим.
Ісусе, засуджений на смерть, просимо за всіх, хто поширює Боже Царство, тут, на землі. Не дозволь нам бути самовпевненими і довіряти лише самим собі, думати, що правда – це те, що ми бачимо, чуємо та відчуваємо. Навчи нас дивитись на світ Твоїми очима.
Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!
Стояння 2. Ісус бере на себе хрест.
Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе, бо Ти через хрест Свій відкупив світ.
«Отак мовив Ісус, а підвівши очі свої до неба, проказав: «Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, згідно з владою, що її ти дав йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких ти передав йому.» Йн. 17, 1-2.
Святий Максиміліан Марія Кольбе – місіонер Аушвіцу, концтабору смерті в роках Другої Світової війни. Він бере на себе хрест, тобто добровільно жертвує своє життя, погодившись прийняти кару смерті замість багатодітного батька.
Ісусе, що береш на себе хрест, просимо при цьому стоянні за нас самих. Молимось про дар прийняти свій хрест, який є шляхом до вічного життя з Богом. Адже йдучи хресним шляхом, спізнаємо єдиного, істинного Бога, який Тебе послав, щоб нас привести до Небесного Царства та відкрити нам через Тебе Його велику батьківську любов до всіх людей.
Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!
Стояння 3. Ісус падає 1-й раз під тягарем хреста.
Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе, бо Ти через хрест Свій відкупив світ.
«Істинно, істинно говорю вам: Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме. Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться». Йн. 16, 20
Лампедуза – «ворота у Європу», невеликий острів в Італії, знаходиться на відстані 113 км від Африканського континенту. Час від часу звідси приходять трагічні новини: в переповнених човнах і шлюпках, ризикуючи життям, на Лампедузу регулярно прибувають тисячі біженців-нелегалів з Африки. Втікаючи від воєн та нестатків, заплативши «на чорно» останні заощадження, сотні людей гинуть або стають каліками у вщерть набитих трюмах суден біля берегів Європи. Лише у 2016 році, перетинаючи у небезпечний спосіб Середземне море, померло близько 4 500 людей. Таких «Лампедуз» у світі десятки. Це і є падіння під тягарем хреста.
Господи Ісусе, дай нам помічати проблеми, падіння інших людей. Навчи нас, як їм допомагати. Духу Святий, Духу мужності та ради, прийди і просвіти наші серця!
Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!
Стояння 4. Ісус зустрічає на хресній дорозі Свою Матір.
Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе, бо Ти через хрест Свій відкупив світ.
«А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина.» Йн.19, 25
Німкеня Гендріна Штеннманнс, тепер – блаженна Мати Йозефа, жила у другій половині 19 ст. «Звання» співзасновниці Місійних Сестер Служниць Святого Духа отримала не завдяки гучним місійним походам чи великим чудесам. Так як і Марія, мати Ісуса, своїм життям та служінням родині у Назареті, так і блаженна Мати Йозефа скромно виконувала працю слугині для отців-місіонерів, 8 років чекаючи на рішення про заснування згромадження сестер. Разом з іншою блаженною – Мати Марією, Геленою Штолленверк, – вона стала наріжним каменем молодого згромадження. «Залишайся радісним, добросердечним і ніколи не втрачай довіри – тоді Господь тобі допоможе!» – казала мати Йозефа.
Ісусе, що несеш свій хрест, просимо за людей, які у покорі серця йдуть за Тобою, приймаючи на себе важкість буденної праці.
Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!
Стояння 5. Симон Киринеянин допомагає Ісусу нести хрест.
Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе, бо Ти через хрест Свій відкупив світ.
«Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім’я Симон, і примусили його нести хрест його.» Мт. 27.32
Подумай про когось, хто протягом останнього часу допоміг тобі в якійсь конкретній ситуації. Хто це? Сусід? Однокласник? Мама? Брат? Приятель? Незнайома людина? Це і є сучасний Симон. Це той, кого Господь ставить на Твоєму шляху до Неба, щоб допоміг нести важкий хрест.
Ісусе, просимо за тих, які засліплені важкістю хреста – життєвими труднощами, обставинами. Вони навіть не помічають таких «Симонів», через своє наріканням не зауважують, що хтось їм допомагає, по-справжньому про них турбується. Боже, дякуємо Тобі за дар взаємодопомоги між людьми.
Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!
Стояння 6. Вероніка витирає обличчя Ісусу.
Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе, бо Ти через хрест Свій відкупив світ.
«Всі, хто на мене дивляться, глузують з мене, кривлять губи, кивають головою: „Поклавсь на Господа, нехай його рятує; нехай його спасає, коли він його любить!” Пс.22, 8-9
Блаженний Дам‘єн де Вестер, бельгійський священик – місіонер з Конгрегації Пресвятих Сердець Марії та Ісуса, так як і Вероніка, витирав обличчя та перев’язував рани хворим на проказу на острові Молокаї на Гаваях. Важко уявити, що у другій пол.. 19 ст. цей райський куточок був місцем, де проживали сотні прокажених і невиліковно хворих. Це була резервація для хворих на проказу. Отця називали «апостолом прокажених», «мучеником милосердя». Він 16 років жив серед прокажених, всіляко допомагаючи їм, а згодом і сам заразився – став «прокаженим для прокажених заради Христа».
Молімося за людей, які на зразок св.. Вероніки та о. Демєна – «апостола прокажених», виконують так звану «найбруднішу роботу» у світі, доглядаючи важкохворих, старих, працюють там, де всі відмовляються працювати.
Ісусе, ти залишив відбиток свого найсвятішого обличчя – Бога і Людини на хустці Вероніки у нагороду за її мужність та доброту, винагороди також труди та старання усіх милосердних людей на землі.
Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!
Стояння 7. Ісус падає другий раз під хрестом
Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе, бо Ти через хрест Свій відкупив світ.
«На тебе я був зданий від утроби, від материнського лона ти єси Бог мій. Не віддаляйсь від мене, бо нещастя близько, бо допомогти нікому.» Пс. 22.11-12
Слуга Божий отець Вальтер Цішек, греко-католицький священик, єзуїт, один з перших американських єзуїтів, які на початку 20 ст. погодилися виїхати на місії до Радянського Союзу, усвідомлюючи всю небезпеку комунізму та панівного режиму. На радянський лад його прізвище було змінене на «Чижик». У його книзі «З Богом у Росії» він описує 23 роки свого перебування у трудових колоніях Сибіру. У 1963 році зміг знову повернутися до Америки в обмін на якогось підпільного радянського шпигуна. Проте найважчим моментом у житті отця Цішека було те, коли примусово, під тиском тортур КГБ, отець Вальтер підписав фальшиві зізнанання про антиурядову діяльність, що ніби-то він є ватиканським діячем. Це був час темної ночі для отця Вальтера Цішека.
Ісусе, ти лежиш під хрестом і найкраще розумієш тих людей, які, попри всі прикладені ними зусилля, падають, бо хрест надто важкий. Господи, дай їм відчути своє розуміння та підтримку.
Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!
Стояння 8. Ісус зустрічає плачучих жінок.
Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе, бо Ти через хрест Свій відкупив світ.
«І каже їй Ісус: «Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?» Гадавши ж вона, що це садівник, говорить йому: «Пане, коли ти забрав його, то повідай мені, куди ти його поклав, – а я заберу його.»» Йн. 20,15
Свята Жанна Беретта Молла – педіатр, багатодітна матір, жила в Італії у 20 столітті. “Жанна була блискучою жінкою, але цілком звичайною. Була гарною і розумною. Доброю. Була також сучасною та елегантною. Любила гори і дуже добре ходила на лижах. Їй подобалися квіти і музика… любила подорожувати…”. До святості її привело прагнення присвятити своє життя іншим, захищати та оберігати життя у всіх його проявах. Вона не боялася страждати в ім’я любові і життя: “Якщо любов вам нічого не коштує – це несправжня любов”. Під час вагітності у неї почалися серйозні ускладнення. Як наслідок, св.. Жанна Беретта вирішила померти, щоб зберегти життя четвертої дитини.
Іноді здається, що ми щось втрачаємо, у той час, коли насправді ми лише знаходимо та здобуваємо.
Ісусе, що зустрічаєш матерів, просимо про силу та відвагу для всіх жінок, що носять під серцем дитину. Нехай пам’ятають, що вагітність – це благословенний Богом стан. Позаяк, коли ми приймаємо дитину, то приймаємо самого Господа.
Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!
Стояння 9. Ісус падає третій раз під тягарем хреста.
Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе, бо Ти через хрест Свій відкупив світ.
«Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст.» Іс. 53, 7.
Олег Сєнцов, молодий український режисер, сценарист та письменник, народився у Сімферополі. У своїх фільмах розповідає про зворотню, невідому сторону українського суспільства, намагається дослідити правду про російську та українську політику. Ця правда невигідна керівництву держав. У травні 2014 року, виступаючи проти військового вторгнення в Крим, Олега Сєнцова заарештовано, ніби-то за участь у терористичному угрупуванні. У серпні 2015 року його засуджено на 20 років строгого режиму у Якутській в’язниці! «У в’язниці я вчуся жити надією» – пише Олег. Він навіть в ув’язненні пише сценарії та книги. Попри зусилля міжнародних культурних організацій, петиції окремих громадських діячів про звільнення режисера, апеляції адвокатів до суду, Олега випущено на волю лише у вересні 2019 року. У неволі залишаються ще сотні таких політв’язнів.
Ісусе, що лежиш на землі під тягарем хреста, просимо про тих, хто у світі не може сказати правду, про тих, кого позбавляють права висловитися. Вони змушені мовчати, немов ягняти. І через це, стають схожими на Тебе.
Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!
Стояння 10. З Ісуса знімають одяг.
Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе, бо Ти через хрест Свій відкупив світ.
«Тоді вояки, розіп’явши Ісуса, узяли його одіж та й зробили чотири частини, по одній частині кожному воякові, і хітон. Та був хітон не пошитий, лише ввесь від верху тканий. Тому домовилися між собою: «Не дерімо його, а киньмо на нього жереб, на кого впаде.» А тим же мало здійснитись Писання: «Мою одіж розділили між собою, на шату ж мою кинули жереб.» Отож і вчинили так вояки.» Йн.19, 23-24
Жозефіну Бакіту з Судану у віці семи років було викрадено з дому і продано в неволю, де вона провела 10 років свого життя. Жорстоким нагадуванням про рабство було татуювання, яке зробили викрадачі, надрізаючи тіло дівчинки і посипаючи свіжі рани сіллю. Бакіта потрапила у дім італійського консула, згодом виїхала з його сім’єю у Європу, і за збігом обставин опинилася у монастирі сестер-каносіянок. Тут вона дізналася про Бога і у 21 рік прийняла хрещення. Жозефіна Бакіта стала першою темношкірою монахинею у світі, виконувала найпростіше служіння. Її смирення, простота, усмішка завоювали серця мешканців Скіо, які говорили про неї «наша темношкіра мати». 2000 року папа оголосив її святою. День її спомину у Церкві збігається з Міжнародним днем молитви за жертв торгівлі людьми.
Ісусе, оголений та принижений, просимо за людей, які зневажають людську гідність, які задіяні у сфері торгівлі людьми та людським тілом. Духу Святий, Твоїм храмом є людське тіло, просимо Тебе, прийди, і збережи нас від святотацтва, зневаги Твоєї святині – тіла кожної людини.
Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!
Стояння 11. Ісуса прибивають до хреста.
Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе, бо Ти через хрест Свій відкупив світ.
«І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов він на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота, де його і розіп’яли, а з ним двох інших: по одному з кожного боку, Ісуса ж – посередині.» Йн 19, 17
Архиєпископ Оскар Ромеро, проголошений у 2016 році святим, у середині минулого століття був застрелений прямо під час звершення Святої Меси. Архиєпископ став на захист прав найбідніших верств населення Латинської Америки.
Злочинним угрупуванням, які нерідко контролюють владу країн, невигідні просвіта та подолання злиденності бідняків. Така ситуація є у багатьох країнах. Бідні, як і Ти, Ісусе, часто є наче прибиті до хреста схемами, політикою, режимами, яким керують багатії. Не маючи вільних рук, вони не можуть захистити себе, подбати про гідні умови для себе, воду, їжу, лікування, право на гідну працю.
Ісусе, прибитий до хреста, просимо, нехай буде воля Отця, нехай запанує якнайшвидше Його Царство на землі.
Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!
Стояння 12. Ісус помирає на хресті.
Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе, бо Ти через хрест Свій відкупив світ.
«А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий я!» Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом. І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа.» Йн 19, 28-30
Сергій Нігоян – вірменин, громадянин України, у віці 21 року став однією із перших жертв Революції Гідності, застрелений на вулиці Грушевського 22 січня 2014 року. Ще зовсім молодий, скуштував оцту несправедливості суспільства. Сергій вийшов на мирну демонстрацію на Майдані, щоб відстояти право на гідне життя. Це і є місіонерство у нашій країні.
Ісусе, що вмер за нас на хресті, просимо за душі всіх тих, хто загинув у боротьбі за суспільство любові, гідності та справедливості. Згадай їх у Своєму Царстві.
Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!
Стояння 13. Ісуса знімають з хреста.
Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе, бо Ти через хрест Свій відкупив світ.
«І ось був чоловік, на ім’я Йосиф, радник, – людина добра й праведна, що не пристав був до їхньої ради, ані вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста й очікував Божого Царства; цей прийшов до Пилата й просив тіла Ісуса. Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав.» Лк. 23, 50-53
У світі є багато різних товариств, організацій, волонтерських груп, спільнот, завданням яких є полегшувати страждання людей, піднімати рівень життя – боротися з неписьменністю, бідністю, обмеженим доступом до води, продуктів харчування, медицини.
Знімати людей з хреста – це дар. Одне із завдань справжнього місіонера: не залишати людину висіти на хресті. Кожен з нас може долучитися до цієї місії у тому середовищі, де живе, роблячи малі справи регулярно або ж поїхати туди, де є велика потреба допомоги людям. Історія з новин, опублікована кілька років тому розповідає про сімю Ігоря та Світлани з Красноармійська, Донецької області, у яких четверо своїх дітей та семеро прийомних. Три рази на тиждень вони всією родиною готують їжу на 100 людей, відвозять її на старенькому мікроавтобусі в центр міста та безкоштовно роздають голодним. Чи готовий я присвятити одну-дві години мого часу в тиждень, допомагаючи у конкретній справі допомоги людям? Чи шукаю я можливості допомогти комусь? Чи помічаю я у своєму середовищі хрести, на яких хтось висить? Чи роблю зусилля, щоб «зняти когось з хреста»?
Господи, просимо за людей, які, попри несправедливість, корупцію, економічну вигоду допомагають іншим, працюють для облегшення страждань, віддаючи шану гідності людини.
Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!
Стояння 14. Ісуса кладуть до гробу.
Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе, бо Ти через хрест Свій відкупив світ.
«Та Господь схотів придавити його стражданням. Якщо він принесе своє життя в покуту, то узрить потомство, житиме довго, і рука його вчинить успішно волю Господню. Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням. Слуга мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі. Тому я дам йому, як пай, премногих; він з сильними буде ділити здобич, бо видав на смерть свою душу і був зачислений до лиходіїв, коли він узяв на себе гріхи багатьох і за грішників заступався.» Іс. 53.10-12
Блаженна Кіара-Люче Бадано (1971-1990) – молоденька, вісімнадцятирічна дівчина, помираючи на рак кісток, з усмішкою на обличчі, зізналась своїй подружці: «Я маю все! Якщо Ісус цього хоче, то я теж цього хочу». Коли залишили її фізичні сили, говорила: «Я вже нічим не володію, але ще маю серце, яке може любити». А своїм ровесникам передала таке послання: «Я вже не можу бігти, але хочу передати вам факел, як на олімпіаді. Ви маєте лише одне життя, і його варто прожити добре!».Перед смертю ще встигла підготувати собі білу сукню, підібрати літургійні читання, «замовити» у своїх друзів з руху «Фоколяре» репертуар пісень.
Натомість, втішаючи свою маму, просила: «Мамо, коли одягатимеш мене на ложі смерті, мусиш повторювати: «Тепер Кіара-Люче бачить Ісуса».
Схожими були також останні слова п’ятирічної Вероніки – донечки молодих батьків з однієї з люблінських неокатехуменальних спільнот. «Хочу побачити Ісуса», – звернулася до тата й назавжди заплющила очі. Протягом тижня дівчинка боролася за своє життя. У надвечір’я Успіння Пресвятої Діви Марії – відійшла у Вічність. Спокійний і повен надії похорон пригадував більше Пасхальну Літургію, ніж церемонію прощання.
А ми кожної Святої Меси, виспівуємо на повні груди: «Проголошуємо смерть Твою, Господи Ісусе, сповідуємо Твоє Воскресіння і очікуємо твого пришестя в славі!». Чи дійсно очікуємо? Чи насправді свідомо молимося про швидке Його Друге Пришестя? Якщо так, тоді: «Мараната! Прийди, Господи Ісусе!» (Одкр 22,17).
Господи, просимо Тебе за усіх людей, які сьогодні відійдуть у вічність. Дай їм спокійну агонію і радісну зустріч у Твоїх обіймах. Просимо Тебе також за усіх християн, які у різних куточках планети Земля, віддають своє життя за Твою Церкву, визнавши Тебе своїм Господом і Спасителем. Амінь.
Щоб отримати відпуст, помолимося в намірах Святішого Отця та визнаймо нашу віру.
Отче наш… Радуйся, Маріє,… Вірую в Бога …
текст: с. Едіта Марія Улман, SSpS
Ірина Сашко
Додати коментар