Два місяці подорожі з вагітною дружиною, яка народила на другий день після прибуття човном до берегів Греції – це історія Томі, який походить з м. Алеппо (Сирії). І таких історій тисячі. Люди втікають від війни та злиднів. Наша с. Вікторія Ковальчук зустрілася з деякими у Португалії у Лісабоні, під час семінару для волонтерів по роботі з біженцями. Сестра поділилася враженнями від подорожі.
21-44 березня в м. Лісабон в Португалії відбувся перший семінар міжнародного проекту “Місія поза кордонами” – “Mission beyond borders” (MBB) для світських волонтерів, які бажають працювати на кордонах Європи з біженцями та мігрантами і своїм служіннями свідчити про Божу любов та турботу.
Під час зустрічі ми познайомилися з діяльністю Єзуїтської Служби Біженців (Jesuit refugee service – JRS) – це проект, спрямований на служіння біженцям, ініціаторами якого є отці-єзуїти, обговорювали реалії тих частин Європи, де є найбільша кількість біженців, що шукають безпеки та захисту. Сильні емоції викликали зустрічі з тими, хто особисто пережив страшні моменти втечі зі своєї землі та важкі подорожі в пошуках нового життя. Люди ділилися своїми переживаннями, страхами, труднощами, а також мріями.
Два місяці подорожі з вагітною дружиною, яка народила на другий день після прибуття човном до берегів Греції – це історія Томі, який походить з м. Алеппо (Сирії). Сьогодні вони вже говорять португальською. Томі навчається і працює, і хоче залишитися в Португалії, оскільки відчуває, що тут його родина в безпеці.
Інша жінка, Сана з Пакистану, ділилася своїми труднощами: через незнання мови вона не може знайти працю, їй бракує спілкування, тому вона не може добре опанувати мову. Сана має дочку, яка вже почала ходити до школи. Матір найбільше вчиться розмовляти португальською саме від своєї дочки, дуже хоче отримати працю, мати друзів у новій країні.
Ті, з ким ми зустрілися, вже отримали статус біженців та поступово інтегруються в місцеве суспільство. Всі вони вдячні працівникам і волонтерам Єзуїтської Служби біженців (JRS), які їх підтримують та допомагають. Одна з жінок, яка сьогодні працює в JRS зізналася, що вчинила б самогубство, якби не конкретні особи. Саме вони врятували її від цього вчинку і дали надію на нове життя.
Ми також могли відвідати центр Педро Аррупе, де тимчасово можуть перебувати втікачі. Дві світські волонтерки – учасниці програми від Сестер Служниць Святого Духа «Місія без кордонів» – продовжать своє служіння серед біженців: одна в Португалії, інша – в Греції.
Безперечно, Лісабон справив на нас велике враження. Особливим був день, що ми провели у Фатімі, на який припала урочистість Благовіщеня. Ми відвідали місця об’явлень Ангела та Діви Марії пастушкам, їхні домівки, молилися про мир, особливо в Україні та в наших серцях. У 1917 році Ангел з’явився дітям і промовив: “Не бійтеся, я – ангел миру”. Сто років по тому, 25 березня 2019 року на цьому місці також відчувалася його присутність, серце сповнювалося миром.
Не забудуться відвідини Санктуарію Христа-Царя в Лісабоні, побудованого за участю всіх єпископів країни як знак вдячності за те, що Португалія не брала участі у Другій світовій війні. Особисто для мене у такий спосіб Господь ніби здійснив мою мрію – відвідати Бразилію. Адже так як і відома статую у Ріо, тут у Португалії руки Ісуса теж розпростерті, щоб обійняти кожну людину. Взагалі для португальців обійми – це особливий жест, знак прийняття та співчуття, вираз духовної підтримки. Молимося, щоб наші руки також були відкритими на те, щоб приймати інших та допомагати кожному, хто цього потребує.
Текст та фото: с. Вікторія Ковальчук SSpS
Додати коментар