Нове служіння зробило світ набагато меншим і ближчим для мене.

З 15 січня по 5 липня 2024 року при раді генеральних настоятельок в Римі відбувся формаційний курс
для богопосвячених жінок. В ньому взяло участь 48 учасниць з 29 країн з п’яти континентів.
На ньому була присутня також с.Святлана Мацюк SSpS з України. Мета цього курсу – приготувати
сестер форматорок, які б товаришували молодим особам, котрі обирають богопосвячене життя.
– Слово курс дуже для нас знайоме, мільйони різних пропозицій від мовних, бугалтерський,
психологічних курсів, чим цей особливий?
– Перше, напевно, тому що всі учасниці – це жінки монахині. І ці жінки з такого різного
контексту, з різними історіями, з дуже різноманітних культур. Я вперше зустріля сестер з Фіджі,
з Соломонових островів, з Нігерії, Конго і багатьох інших куточків світу. Я, ніби, відкривала
пазли цих частин нашої планети, про які знала, що вони існують, але нічого більше.
– Якою була мета цього навчання, цього досвіду?
– Напевно, здобути нові знання. Ми мали дуже інтенсивні занняття з теології, психології,
соціології, канонічного права. Я дуже вдячна за дуже харизматичних спікерів, які приїжджали
до нас з усього світу, щоб поділитися знаннями. Вражала їх обізнаність, глибина віри і зрілість
та прагнення розпізнати знаки часу та запрошення Святого Духа. Ми могли бути присутніми на
презентації книги с.Джемми Сіммондс CJ «Боже покликання всюди», яка вивчала ситуацію
покликань до богопосвяченого життя в світі. Як підказує вже назва книги, Бог кличе всюди,
немає країн, де б не було його запрошення до життя виключно для Божого Царства, але
динаміка і труднощі цього відрізняються, так само як і готовність відповісти на це запрошення.
– Що було викликом в такій міжкультурній групі?
– Для сестер, які приїхали з глобального півдня було дуже непросто пристосуватися до холоду і
нової їжі. В січні я повернулася з України, де було – 18 градусі за целсієм. Пам’ятаю, коли ми
приходили на навчання, мої співсестри тремтіли від ранкового холоду. Холод це +1, або +2,
найнижче 0. Пам’ятаю, коли почула фразу: «Чи ми приїхали сюди, щоб померти з холоду?» Я
дуже старалася не розсміятися. Це був їхній перший досвід в цьому кліматі і це було дійсно
дуже екстримально. Всі учасниці, хоча з дуже різним досвідом, намагалися допомогти одна
одній і ділилися своєю вірою, культурою та харизмою свого згромадження. Хоча ми є дуже
різні, але нас обєднувало прагнення служіння Богу, Церкві і людству.
– Що Ви забираєте з собою після закінчення цього курсу?
– Маю відчуття, що світ став набагато меншим і ближчим для мене. Я знайшла багато друзів.
Думаю, в нас усіх є велике бажання практично використати здобутті знання в майбутньому
служіння. Праця з молодими особами і товаришування їм є дуже шляхетним і відповідальним
служінням. Кожна з нас хоче, щоб зерно, яке нам ввіряє Господь, могло прорости, щоб наші
монаші спільноти були добрим грунтом, яке приготує харизматичних жінок, свідків Христа.
– Ви залишаєте Рим, де буде ваше нове служіння?
– Ми розпочинаємо нову програму в Дубліні в Ірландії з п’ятьма молодими жінками з Європи,
які обрали життя для Христа в нашій монашій спільноті. Це буде новий час в новому контексті і
знаю, що Бог приготував багато несподіванок. Тому вже вкотре в своєму місійному житті з
довірою крокую далі.