ДЕВ’ЯТНИЦЯ ПЕРЕД ЗІСЛАННЯМ СВЯТОГО ДУХА – ДЕНЬ 1

Війна: втрачена домівка

Коли тікаєш від війни, не має значення, що залишаєш, важливим є лише те, кого ти береш. Це ті слова, які молода мама повторює щодня. Таня – це українка «з крові і кості», народжена на Херсонщині і має чудову родину.
В останні дні лютого, коли відкрилися брами пекла і вся нечисть перетнула наш кордон, українці масово почали залишати свої домівки. Таня із сім‘єю зібрали тривожну валізу і поїхали до мами, жити у підвалі. Там уже був брат із дружиною та дітьми. Декілька днів повітряної тривоги, військові літаки в небі і страшні новини по телебаченню не зрівняються із виглядом з вікна – колона бронетехніки, що входила в село не була нашою. Наступні дні сирий підвал був єдиним прихистком. Зранку, коли не було чутно звуків вибуху та сирен, можна було піднятися у будинок, щоб взяти їжу. Та це тривало недовго. Російські солдати ходили від будинку до будинку, щоб перевірити, чи залишились люди. Усі рідні Тані зібрались разом на веранді, щоб вирішити, що робити далі. Серця стискались і хотіли залишитись вдома. Бо тільки ж усе налагодилось, зробили ремонт у новому будинку, чудова робота, плани про довгоочікувану відпустку. Та сумнівів уже не було, коли побачили зелені, похмурі тіні, звернені у їх бік, – потрібно залишати усе і рятуватись. Вони взяли дітей і за секунду були у підвалі. Мама не могла пояснити тримісячній дитині, що на їх подвір’ї вбивці з автоматами і що плакати не можна. Дівчинка продовжувала кричати. Її притулили до грудей і молились, щоб тільки їх не почули. На світанку, втомлені і налякані, сіли в авто і, проїжджаючи повз свій дім, не зупинились. Бо все необхідне для життя було з ними – їх рідні. Зараз сім’я Тані та її брата живе на заході України в маленькому селищі. Діти навчаються у місцевій школі. Тут тихо та квітнуть сади. Але навіть духмяний аромат квітів не може приглушити чад війни.
Бог вибрав наш народ, бо знає, що ми спроможні протистояти злу. Ми століттями відвойовували свою обітовану землю, як народ вибраний. Молімося, щоб ми достояли до кінця, не впали в зневіру. Щоб кожен українець повернувся до своєї домівки і знайшов своїх рідних живими. Боже, зціли і відбудуй зруйновані серця, а з будинками ми впораємось.