#ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ №37: ПСАЛМ ПРО МИР, РАДІСТЬ ПРОСЛАВИ БОГА ТА ЄДНІСТЬ НАРОДУ

У першу неділю Адвенту під час літургії співається той самий псалм, що і тиждень тому – 122. Певно тому, що цей текст приховує глибокий зміст, який не втрачає своєї актуальності. А саме, бо йдеться про мир, так потрібний зараз нашій країні.  У рубриці #ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ кожного тижня ми пропонуємо Вам відсвяткувати день святий – неділю: побути з родиною, відпочити з друзями, піти на прогулянку, а також знайти час на молитву, читання Біблії. Зокрема, пропонуємо розважання недільного псалму за методом Lectio Divina – „Боже читання”, яке відбувається у 4 кроки.

#ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ №36: ПСАЛМ 122

LECTIO – “Про що говорить текст?” Прочитай і намагайся зрозуміти, про що цей текст, про кого йде мова, де відбувається дія, що говорять дійові особи, і т.д.
Щоб краще зрозуміти зміст цього псалму, перед тим, як прочитати його, звернымося до історії міста Єрусалим. Колись давно це було був дуже гарне містом, відоме, з численною кількістю жителів. У ньому знаходився храм, де відбувалися найважливіші молебні. Після цього був важкий час 70-тилітньої Вавилонської неволі, коли багато талановитих людей єврейського народу забрали у полон.
Отці Церкви тлумачать, що старці, які пережили цей час неволі, словами цього псалму розповідали своїм дітям про давню славу Єрусалиму. Вони повернулися з чужої землі,бачать зруйноване місто і храм, згадують минуле з надією піднятися з руїн.

Псалм 122 – це пісня паломників, які мандрують до Єрусалимського храму.
Єрусалим – символом миру і єдності ізраїльтян, його давня назва – Шалем, тобто «місто миру». Це певний ідеал міста, в якому люди живуть в єдності, вірно дотримуються законів, прославляють Бога, тут відбуваються справедливі суди.
Люди проголошують над Єрусалимом слова благословення, бажаючи йому миру, щастя, безпеки і добра. Саме ці побажання ми складаємо іншим з різних нагод.
Саме так Церква зображує Небесний Єрусалим, до якого ми, всі християни прямуємо і якого повинині прагнути. Цей псалм оживляє в нас віру в небо і свідомість того, що кожен день земного життя наближає до вічності.
«Щасливі, що живуть у Твоїм домі: вони повіки Тебе хвалять! Щасливий чоловік, що має свою силу в Тобі і Твої дороги має в своєму серці» (Пс. 84, 2-6).

Тож уважно прочитаємо псалм.  

Псалм 122 (121)
Пісня прочан при повороті
1 Висхідна пісня. Давида.
Зрадів я, як мені сказали: «Підемо в дім Господній!»
2 Ноги наші вже стояли в твоїх, Єрусалиме, брамах.
3 Єрусалиме, збудований як місто, в собі щільно з’єднане!
4 Туди сходять коліна, Господні коліна; такий закон в Ізраїлі, щоб прославляти там ім’я Господнє.
5 Бо там поставлено престоли для суду, столи Давидового дому.
6 Просіть для Єрусалиму миру; нехай щасливі будуть ті, що тебе люблять.
7 Хай буде мир у твоїх мурах, безпека у твоїх палатах.
8 Задля братів моїх друзів скажу я: «Мир нехай буде в тобі!»
9 Задля дому Господа, Бога нашого, бажатиму добра для тебе.

MEDІTATIO – це роздуми над текстом, медитація. “Що через цей текст Бог говорить конкретно до мене?”
Псалм розпочинається закликом «Підемо в дім Господній!». Можемо уявити собі малого Ісуса, який колись почув ці слові від своїх батьків і мандрував з ними до Єрусалиму. В контексті цього псалма наново відчитуються слова 12-річного Ісуса в Єрусалимському храмі: «Хіба ви не знали, що я маю бути при справах Отця мого?» (Лк 1, 49).
Подумаю, з якими думками, почуттями я йду до храму? Чи йду в «дім Господній» з радістю, як на очікувану зустріч з кимось дорогим для мене? Або для того, щоб щось випросити, а, можливо, просто виконати обов’язок?
Мандрівка євреїв до Єрусалиму є символом нашої земної подорожі до Небесного Єрусалиму, «бо постійного міста не маємо тут, а шукаємо майбутнього!» (Євр. 13, 14) «Бо наше громадянство в небі, звідки і Спасителя очікуємо, Господа Ісуса Христа» (Флп 3, 20).
Чи дійсно так переживаю свою щоденність: з радістю і надією на вічне життя з Богом? Чи думаю просмерть як про зустріч з люблячим Богом? А, можливо, смерть так мене лякає, що навіть не хочу про це думати?
«Хай буде мир у твоїх мурах … Мир нехай буде в тобі» (7-8). Храм це не тільки будинок, збудований людськими руками. Біблія називає кожну людину живим храмом, де перебуває Бог: «Храм Божий святий, а ним є ви» (1 Кор 3, 16 б).
Чи розумію, що всередині мене живе Бог, що моє серце – це хрем? Як часто протягом дня звертаюся до Господа, який є у храмі мого серця? Чи розумію, що Бог так само живе у іншій людині, у тих, яких щодня зустрічаю?

ORATIO – “Яка моя відповідь Господу на Його слова?”
Говорю до Бога відповідь на все почуте – своїми словами, які приходять мені на думку у цей час після прочитання псалму та медитації.
Пригадаю в розмові з Богом людей та місця, які сьогодні найбільше потребують миру і добра. Проголошуватиму над ними слова благословення.

CONTEMPLATIO – споглядання. Просто будь у присутності Бога, Який себе об’являє.
Ісус, присутній у Пресвятих Дарах є джерелом тривалого миру. При вході в храм, вдивлятимуся в Нього. Також Він живе в моєму серці, тож думками звертатимусь до Нього, просячи про мир. З цим миром хочу йти до людей. Буду пам’ятати, що «коли земне наше житло, намет розпадається, то маємо будівлю Божу, будинок нерукотворний, вічний на небі» (2 Кор. 5, 1).