#ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ №54-ПСАЛМИ: МОЛИТВА ТОГО, ХТО КАЄТЬСЯ

З рубрикою #ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ запрошуємо вас до медитації над недiльним псалмом. Роздуми готує с. Марія Марта Пшивара SSpS, ведуча реколекцій зі Словом Божим у стилі Lectio Divina (у пер. „Боже читання»). Бо неділя – це час, щоб зупинитися, побути зі своє сім’єю, друзями, а також для молитви, розмови з Богом, бо, зрештою, це Його день – святий (особливий, незвичайний)!

4 кроки Lectio Divina:
Lectio – “Про що говорить текст?” Прочитай і намагайся зрозуміти, про що цей текст, про кого йде мова, де відбувається дія, що говорять дійові особи, і т.д.
Meditato – Роздуми над текстом, медитація. “Що через цей текст Бог говорить конкретно до мене?”
Oratio – “Яка моя відповідь Господу на Його слова?”
Contemplatio – споглядання. Просто будь у присутності Бога, Який себе об’являє.

Псалом 130 – Молитва того, хто кається.

З глибини взиваю Господи до Тебе.
Господи, почуй мій голос! Хай твої вуха будуть уважні до голосу благання мого!
Коли ти, Господи, зважатимеш на провини, – о Господи, хто встоїться?
Та в тебе є прощення, щоб мали страх перед тобою.
Жду на Господа, душа моя жде, і я надіюся на його слово:
Душа моя чекає на Господа більш, ніж сторожа на ранок.
Надійсь, Ізраїлю, на Господа, бо в Бога є милість, і відкуплення велике в нього.
Він викупить Ізраїля з усіх його злочинів.

Це один із семи псалмів покутних (Пс. 6, 32, 38, 51, 102, 143) який ізраїльтяни співали під час паломництва до Єрусалимського храму. Часто цей псалом використовується в Похоронній Літургії, але він є також в Літургії Годин в урочистість Народження Ісуса і Благовіщеня Господнього. Цей псалом можна назвати також псалмом надії, так як молільник свідомий своєї грішності з надією кличе до Господа, що Той обдарує його пробаченням. Подібно молився пророк Йона, коли знайшовся в нутрі кита: «У моїй скруті до Господа візвав я, й він відповів мені. З нутра шеолу закричав я, і ти почув мій голос»(Йона 2, 3). Псалмоспівець стає з покорою перед Господом, визнаючи безліч своїх гріхів, одночасно усвідомлює, що він не в змозі заслужити на Його пробачення. Лише незбагненне Боже Милосердя є для нього надією: «Жду на Господа, душа моя жде, і я надіюся на його слово …. Надійсь, Ізраїлю, на Господа, бо в Бога є милість і відкуплення велике в нього» (в.5 і 7). Слово «жду», яке повторюється, в грецькому перекладі звучить, як страждати: «Я страждав Господи ради Твого імені, душа моя страждала ради Твого слова». Буває, що очікування пов’язане зі стражданням, невпевненістю, страхом. Псалмоспівець свідомий цього, «кричить до Бога з глибини серця, душі, з великою ревністю» – так Отці Церкви пояснюють слова: «З глибини взиваю, Господи, до тебе» (в.1).

Слово «жду, чекаю» пригадує притчу Ісуса, яку Він розповів учням перед своєю мукою. Притча про господаря, який перед вирушенням в далеку дорогу, розділив слугам різні завдання і повелів їм чувати. « … чувайте, не знаєте бо, коли той час настане … пильнуйте, отже, і ви, бо не знаєте, коли прийде пан дому…» (Мк. 13, 32 – 37).

Молільник визнає своє прагнення Господа і очікування на Нього за допомогою образу знаного в старожитності. «Душа моя чекає на Господа більш, ніж сторожа на ранок» (в.6). Сторожами в давньому світі називали частини ночі, з яких кожна мала 3 години. Четверту сторожу називали ранковою. Таким чином псалмоспівець представив цілодобовий обіг часу, продовжуючи сторожу ранкову до ночі. Йоан Золотоуст підкреслює, що в житті потрібно очікувати Господа від початку до кінця, від зачаття до смерті; довіряти Йому завжди. 

Молячись цим псалмом, пригадаю собі особистий досвіт, який спонукав або спонукає мене кликати до Бога з глибини серця. Можливо це є дар пробачення, вдячність, а можливо якесь страждання? В який спосіб це впливає на поглиблення моїх відносин з Богом? 

Запитаю себе на молитві, на скільки сильним в моїй душі є прагнення Бога? Якщо воно є, то скажу Йому про це, а якщо немає то подумаю над тим, що його в мені заглушує? Який голод в мені є сильніший від голоду самого Бога? Що поставив в своєму серці перед Ним? Щиро признаюся до цього і проситиму, щоб Дух Святий влив в моє серце живе прагнення Бога, тугу за Ним. 

Молитимусь повторюючи «Надійсь, Ізраїлю, на Господа», вставляючи в місце слова «Ізраїлю» своє ім’я. 

Можемо молитися також словами Р. Тагора – індуського поета і філософа, відносячи ці слова до Ісуса.
«Прагну Тебе, Тільки Тебе,
Всі інші прагнення,
Які розпорошують мене вдень і вночі
Є фальшивими і пустими аж до дна.
Прагну Тебе, тільки Тебе!»