#ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ №63 ДЕ ЗНАЙТИ ПРАВДИВИЙ МИР?

З рубрикою #ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ запрошуємо вас до медитації над недiльним псалмом. Роздуми готує с. Марія Марта Пшивара SSpS, ведуча реколекцій зі Словом Божим у стилі Lectio Divina (у пер. „Боже читання»). Бо неділя – це час, щоб зупинитися, побути зі своє сім’єю, друзями, а також для молитви, розмови з Богом.

Роздуми відбуваються у 4 кроки:
Lectio – “Про що говорить текст?” Прочитай і намагайся зрозуміти, про що цей текст, про кого йде мова, де відбувається дія, що говорять дійові особи, і т.д.
Meditato – Роздуми над текстом, медитація. “Що через цей текст Бог говорить конкретно до мене?”
Oratio – “Яка моя відповідь Господу на Його слова?”
Contemplatio – споглядання. Просто будь у присутності Бога, Який себе об’являє.

Псалом 69
Псалмопівець описує своє пригноблення 2-5: його, побожного, переслідують 6-13; просить про допомогу в Бога 14-22; бажає відплати ворогам 23-29; подяка 30-37
1 Провідникові хору. На мелодію «Лілеї». Давида.
2 Спаси мене, о Боже, бо води сягають мені аж по горло.
3 Загруз я в глибокому болоті, й немає де стати. Увійшов я у глибокі води, й пориває мене бистрінь.
4 Від крику я знемігся; горло у мене пересохло; втомились мої очі, як я ждав на мого Бога.
5 Тих, що без причини мене ненавидять, більше, ніж волосу на голові у мене. Тих, що мене хочуть погубити – ворогів моїх брехливих – сила. Чи ж мушу я те віддати, чого я не загарбав?
6 Ти, Боже, знаєш мій нерозум, мої провини не сховані від тебе.
7 Не дай, щоб через мене осоромились тії що надіються на тебе, Господи, Боже сил. Не дай, щоб через мене вкрилися ганьбою ті, що тебе шукають, Боже Ізраїля!
8 За тебе я терпів зневагу, ганьба лице моє вкрила.
9 Чужий я став і братам рідним; сторонній – синам матері моєї.
10 Бо ревність до твого дому мене з’їла, зневаги зневажаючих тебе на мене впали.
11 Постом смирив я душу мою, але й те було мені на наругу.
12 Верету надягнув я замість одежі, і притчею для них зробився.
13 Вони говорять проти мене, сівши при брамі, і виспівують ті, що вино жлуктають.
14 Але я молюся, Господи, до тебе, у сприятливий час. О Боже, вислухай мене у своїй доброті великій, твоїм спасінням певним.
15 Витягни мене з болота, щоб я не загрузнув; коли б то я урятувавсь від тих, що мене ненавидять, і від вод глибоких!
16 Водяна бистрінь хай не затопить мене, глибінь хай мене не поглине, хай яма не затулить своєї пащі надо мною.
17 Вислухай мене, Господи, бо добра твоя ласка, обернись до мене з великого милосердя твого.
18 і не ховай твого обличчя від слуги твого, бо я у скруті; вислухай мене притьмом.
19 Наближся до душі моєї, визволь її; з огляду на ворогів моїх спаси мене!
20 Ти знаєш мою ганьбу, мій сором і мою зневагу; усі гнобителі мої перед тобою.
21 Ганьба розбила моє серце, і я знемігся; я чекав милосердя, та його не було, і втішителів, – та не знайшов нікого.
22 Вони клали полин мені до страви, і в згазі моїй напували мене оцтом.
23 Нехай їхній стіл стане петлею на них, і тоді, як вони в мирі, – сіттю.
24 Нехай в очах їм потемніє, щоб не бачили, і крижі їхні нехай завжди трясуться.
25 Вилий на них гнів твій, і нехай жар твого обурення їх огорне.
26 Нехай запустіє їхня оселя і ніхто не мешкає в їхніх наметах.
27 Вони бо того, що ти бив, гонили; розповідають про біль тих, що ти їх поранив.
28 Додай вину до їхньої вини, нехай не ввійдуть у твою справедливість.
29 Нехай із книги живих стерті будуть, і хай не будуть записані з праведними.
30 Я ж бідний і страждаю; спасіння твоє, Боже, хай піднесе мене високо.
31 Я прославлятиму ім’я Боже в пісні й із подякою його величатиму.
32 І це буде миліше Господеві, ніж віл або бичок з рогами й ратицями.
33 Побачать те покірні й звеселяться. Хай живе серце ваше, ви, що шукаєте Бога.
34 Бо Господь вислухає нещасних, і в’язнями своїми не погордує.
35 Нехай земля й небо його хвалять, моря й усе, що в них кишить.
36 Бо Бог Сіон врятує і відбудує міста Юди, і вони житимуть там, і ними заволодіють.
37 Потомство слуг його візьме його у спадщину, і ті, що люблять Бога, житимуть у ньому.

Перші слова псалма змальовують картину болотистого моря, в якому потопає людина. Можливо, це лише певний образ, який використовує псалмоспівець для опису свого внутрішнього стану. Однією з причин його страждання є несправедливе засудження за крадіжку (в.5). Можливо, є ще й інші причини, і псалмоспівець переживає темну ніч своєї душі. Він говорить про віддаленість Бога, почуває себе зненавидженим людьми. Псалмоспівець страждає в глибині душі (в.21), але ці страждання об’являються також і фізично: горло його пересохло, втомилися його очі (в.4).
Оскільки псалом виходить з уст людини, яка страждає, то ним добре молитися в трудні хвилини, щоб в болі єднатися зі стражданнями Ісуса. В псалмі йдеться про Його страждання, він схожий до псалма 22, яким Ісус молився на хресті.
Багаторазово псалом цитується у Новому Завіті.
«Бо ревність до твого дому мене з’їла, зневаги зневажаючих тебе на мене впали» – це вірш 10, який цитується у Новому Завіті і стосується Ісуса, Його ревності до слави Отця і покірного прийняття страждань (Й 2, 17 і Римлян 15, 9).
«…урятувавсь від тих, що мене ненавидять…» (в.15) – ці слова цитував сам Ісус, говорячи про себе, що зненавиділи Його без причини (пор. Й 15, 24).
Вірші 21-22 безпосередньо вказують на муку Ісуса: «Ганьба розбила моє серце, і я знемігся; я чекав милосердя, та його не було, і втішителів, – та не знайшов нікого. Вони клали полин мені до страви, і в згазі моїй напували мене оцтом». Можемо уявити собі Ісуса, який молиться в Гетсиманському Саду: «Отче, віддали від Мене цю чашу! Та не що Я хочу, а що Ти» (Мк 14, 36) або на хресті, коли Він кличе: «Боже Мій, Боже Мій! Чому єси покинув Мене?» (Мк 15, 34). В Гетсиманському Саду Ісус даремно шукав втіхи від Петра, Якова та Йоана, він тричі просив їх, щоби чували при Ньому, але кожного разу, повертаючись до них, знаходив їх сплячими. Розп’ятий на хресті, Ісус досвідчував великої спраги фізичної, а ще більше спраги душі, коли кликав: «Прагну» (Й 19, 29); ті, котрі чули ці слова, подали Йому оцет, так як заповідав пророк (в.22). Вірші 22-23 дослівно цитуються в Посланні до Римлян 11, 9-10.
Незважаючи на біль і страждання, псалмоспівець не втрачає перспективи Божого Милосердя, двічі про це згадує, коли просить, щоб Бог вислухав його у Своєму великому милосерді (вірші 14 і 17).
Вірші 24-29 – це частина, яка належить до псалмів проклинання (опущені в молитві Літургії Годин). Отці Церкви, а серед них і св. Августин, пояснюють ці слова як заповідь, що чекає грішників, якщо вони залишать свої серця затверділими і не покаються.
Кінцева частина псалма (в.30 – 37) звучить зовсім в іншому тоні. Молільник, котрий вилив свій біль перед Господом, визнав свою грішність, вбогість, обмеженість, отримує тепер нову життєдайну силу. Перестає вже дивитися на себе, на своє страждання і відкривається на прославу Господа. Він закликає до прослави також інших людей, котрі, подібно до нього, перебували в неволі гріха. Не тільки ті, кого визволив Господь, повинні Його хвалити, але усе створіння, небо і земля повинні об’єднатися в радісній прославі, бо Бог є Всемогутній, і все, що існує, знаходить в Ньому помешкання.
Молячись цим довгим псалмом, затримаюся над тією частиною, яка найбільше мене торкає. Усвідомлю почуття, які народжуються в мені, коли зустрічаюся з цим словом; що Бог хоче мені цим сказати?
Чи досвід страждання єднає мене глибше з Ісусом, чи переживаю я це з Ним і завдяки цьому більше уподібнююся до Нього?
Ісус з покорою прийняв всі страждання, які завдали Йому люди. Він не бунтував, не засуджував, не карав, а молився з довірою до Отця, як дитина. Чи сприймаю я страждання як дар люблячого Отця, довіряючись Його милосердю? А чи бунтую і втікаю?
Проситиму Духа Святого про благодать віднайдення обителі в Господі, бо ті, «що люблять Бога, житимуть у Ньому» (в. 37). Перебування в Господі дає душі правдивий мир і радість, яких ніщо ззовні не може зруйнувати.