Перша неділя Адвенту – часу очікування на народження Господа. Це прекрасний час для #ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ – зупинитися, знайти час побути на самоті, порозмовляти з Богом, почитати Біблію. Кожної неділі у цій рубриці пропонуємо помолитися псалмом з недільної літургії методом Lectio Divina (“Боже читання”). Впровадження до псалму підготувала с. Марія Марта Пшивара, SSpS, ведуча реколекцій зі Словом Божим у ритмі Lectio Divina (“Боже читання”). 

Сьогодні під час Служби Божої Церква молиться псалмом 25. Текст цієї поетичної молитви може стати для нас добрим уроком, інтуїцією, як саме спілкуватися з Богом, котрий часом здається  так далеко. Чи знає Бог мою життєву ситуацію і що маю Йому казати? 

Де, як не у Біблії, в псалмах, найкраще шукати відповіді на подібні питання? Отож, хай Святий Дух супроводжує Вас під час молитви!  

4 кроки Lectio Divina

Метод Lectio Divina  відбувається у 4 кроки: 

1. Lectio – “Про що говорить текст?” прочитай і намагайся зрозуміти, про що цей текст, про кого йде мова, де відбувається дія, що говорять дійові особи, і т.д. 
2. Meditato – Роздуми над текстом, медитація. “Що через цей текст Бог говорить конкретно до мене?”
3. Oratio – “Яка моя відповідь Господу на Його слова?”
4. Contemplatio – споглядання. Просто будь у присутності Бога, Який себе об’являє. 

#ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ №8: ПСАЛМ 25

Псалм 25 є одним з дев’яти „алфавітних псалмів” (інші псалми: 9, 10, 34, 37, 111, 112, 119 і 145). Кожний вірш в „ алфавітного псалму” розпочинається від наступної літери єврейського абетки. Такий стиль  написання мав додати поетичності, допомогти при вивченні напам’ять, а також надати вичерпності темі, так як і алфавіт вміщує в собі повноту, завершеність.

Вже перші слова псалма виявляють глибоку довіру псалмиста до Бога. До Нього спрямовані найглибші прагнення душі: „До тебе, Господи підношу мою душу”.

З подальших віршів розуміємо, що молільник переживає важкий час випробувань. Вороги, про яких говорить, що „їх чимало”, можуть означати ворожих людей, які виступали проти Давида. Проте це також можуть бути внутрішні вороги – все те, що зневолює зсередини, що забирає мир серця, до чого міцно прив’язаний і що поставив у житті вище Бога.

У ТЕНЕТАХ ГРІХА

Кілька разів у псалмі Давид визнає свою грішність і просить, щоб Бог виявив милосердя. Не знаємо, коли Давид написав цей псалм. Чи було це вже після того, як пророк Натан усвідомив йому гріх перелюбу з Батшебою і відповідальність за смерть її чоловіка? Одне є певним, що Давид вже має глибокий досвіт Божого пробачення. Він усвідомлює, що зв’язаний „сітями” зла і гріха, які обтяжують його серце (вірші 15 і 17). Гріх, який завжди приводить до розірвання відносин з Богом і ближніми, вводить його в досвід самотності і нещастя (вірш 16б). У своєму серці цар переживає велике горе і муки (пор. вірш 18а).

БОГ НЕ ХОЧЕ СМЕРТІ ГРІШНИКА

Але сила Давида в тому, що він має правильно сформований образ Бога як доброго і праведного (вірш 8), який «не хоче смерті грішника, а того, щоб він звернув зі свого шляху та й залишився живим» (Єзек. 33, 11б). Тому і Давив визнає, що його провина велика (вірш 11), згадує гріхи своєї юності. Псалмоспівець знає, що Господь не є тим, хто карає, але тим, „хто навчає грішників дороги” (в.8 б). 

Людина, вибираючи гріх, сама себе карає. Віддалитися від Бога, розірвати близькі відносини з Ним – ось що завдає найбільшого страждання. Давид сам цього досвідчив, він вже знає, що означає ходити своїми дорогами і куди вони завели його. І тепер з покорою просить „Вкажи мені, о Господи, твої дороги, навчи мене де твої стежки“ (вірш 4) і одразу визнає: „Усі стежки Господні милість і правда” (вірш 10а). Давид вірить, що Господь завжди перший виходить назустріч грішнику і показує дорогу, яку потрібно вибрати (вірш 12).

Кардинал Равассі в коментарі до псалмів говорить, що Божа благодать випереджує жаль людини за вчинені нею провини. Іншими словами, людина здібна переживати скруху серця, тому що Бог вже наперед пробачив їй. Щоб до глибини прожити цю правду, потрібно як Давид бути покірним і  віддатися у залежність від Бога – так як мала дитина повністю залежна від батьків.

Давид не очікує пробачення гріхів заради своїх заслуг перед Богом, але ради Імені Господа (вірш 11а). Він вже пізнав серце Бога і знає, що тотожність Бога – завжди любити і завжди пробачати. Бог не може поводитися по-іншому.

У псалмі автор двічі згадує людей, котрі бояться Господа (вірші 12а і 14а). Що це означає? Чи людина має жити в постійному страсі перед Богом?

Тут не йдеться про страх, але про боязнь Божу, яка є пошаною до Бога і Його законів. Людина наповнена Божою боязню в усьому шукає волі Господа, намагається розпізнати, чого хоче Творець, запитує Його, що і як має робити, чи те, що робить Йому довподоби, чи служить Його славі?

ПРО ЩО ГОВОРИТИ З БОГОМ?  

Давид визнав Господа своїм Богом, Спасителем (вірш 5) і просить, щоб Господь зберіг його душу і спас його (вірш 20).       

А мої щоденні молитви до Бога – якими вони є? Про що прошу? Чи турбуюся про спасіння своєї душі та інших? Чи мої молитви наповнені лише проханням про здоров’я та все, що стосується земного життя?

„Визволь Ізраїля, о Боже, від усіх його скорбот” (вірш 22). Давид закінчує свою розмову з Богом молитвою за весь народ. Не знаємо, чи він тоді вже був королем Ізраїля чи ні, але важливим є те, що молиться за всіх, а не тільки про свої справи. Чи я в молитві зосереджуюся тільки на потребах своєї родини? Чи огортаю молитвою мою країну, тих, хто керує нею? Чи молюся за інші народи? За всю Церкву?