#ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ №75-ЧИЇМ ІМ’ЯМ Я БОРЮСЯ?

Рубрику #ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ традиційно готує с. Марія Марта Пшивара, SSpS, ведуча реколекцій зі Словом Божим у стилі Lectio Divina, що в перекладі з латинської означає “Боже читання”.

4 кроки методу Lectio Divina
Lectio – “Про що говорить текст?” прочитай і намагайся зрозуміти, про що цей текст, про кого йде мова, де відбувається дія, що говорять дійові особи, і т.д.
Meditato – Роздуми над текстом, медитація. “Що через цей текст Бог говорить конкретно до мене?”
Oratio – “Яка моя відповідь Господу на Його слова?”
Contemplatio – споглядання. Просто будь у присутності Бога, Який себе об’являє.

Псалом 18
(17) Цар Давид дякує Господеві за рятунок
1 Провідникові хору. Слуги Господнього Давида, що мовив Господеві слова цієї пісні, коли Господь урятував його з руки всіх ворогів його та з руки Саула.
2 Він мовив: Люблю тебе, Господи, моя сило!
3 Господи, моя скеле, моя твердине мій визвольнику, мій Боже, моя скеле, що до неї прибігаю; ти мій щит, ріг спасіння мого, мій захисте!
4 До Господа, похвали гідного, візву я і від ворогів моїх спасуся.
5 Хвилі смерти мене оточили і погибельні потоки мене налякали.
6 Оплели мене пута Шеолу, смертельні сіті мене охопили.
7У моїй скруті до Господа візвав я, заволав до Бога мого. І він почув мій голос із свого храму, і моє благання дійшло до вух його.
8 Здригнулася земля й захиталась, і гір основи затремтіли й захитались, бо запалав він гнівом.
9 І бухнув дим із ніздрів у нього і пожираючий вогонь із уст у нього і вугілля, що запалив він.
10 Він небо нахилив, спустився, і чорна хмара в нього під ногами.
11 Верхи летів він на херувимі, линув, нісся на крилах вітру.
12 Він темряву зробив собі покровом. Шатро його – то темні води, густі хмари.
13 Від сяйва, що перед ним, палюче вугілля загорілось.
14 І загримів Господь на небі, Всевишній подав свій голос.
15 Він пустив стріли свої і їх розсипав, блискавок силу, і розігнав їх.
16 І показалося дно моря. Відкрилися основи всесвіту на твоє, Господи, грізне слово, на дужий подув твого гніву.
17 Він простер руку з високости, взяв мене, витяг мене з вод глибоких.
18 І визволив мене від мого ворога сильного, від ненависників моїх, дужчих від мене.
19 Вони на мене насідали під час мого нещастя, але Господь був підпорою моєю.
20 Він мене на простір вивів і визволив мене, бо мене любить.
21 Господь віддав мені по моїй правді, за чистотою рук моїх дав мені нагороду;
22 бо я тримавсь доріг Господніх і не відступав гріхом від Бога;
23 бо присуди його усі були передо мною, і наказів його я не цурався.
24 Я був з ним бездоганний і від гріха берігся.
25 Господь віддав мені по моїй справедливості, за чистотою рук моїх, яку він бачить власними очима.
26 З милосердним ти – милосердний, з досконалим – досконалий,
27 з чистим – чистий, з хитрим – обачний.
28 Ти бо спасаєш люд покірний і принижуєш горді очі.
29 Бо ти, о Господи, даєш світло моєму світлу; освітлюєш, мій Боже, мою темінь.
30 З тобою бо я кинусь на загони ворожі і з моїм Богом перескочу через мури.
31 Бог – бездоганна його дорога, слово Господнє – вогнем випробуване. Він – щит для всіх тих, що до нього прибігають.
32 Хто Бог, окрім Господа? Або хто скеля, крім нашого Бога?
33 Бог, що підперізує мене силою і чинить досконалим шлях мій,
34 що ноги мої робить, як у лані, і ставить мене на висотах,
35 навчає руки мої до бою, мої рамена – напинати лук мосяжний.
36 Ти дав мені щит твого спасіння, твоя десниця мене підтримала, і твоя милість робить мене великим.
37 Ти розширив мені дорогу під стопами, і ноги мої не спіткнулись.
38 Я гнався за ворогами, доганяв їх, і не повертався, поки їх не знищив.
39 Я їх розбив, і вони встати не зможуть, вони впали ниць мені під ноги.
40 Підперезав ти мене силою до бою і моїх напасників ти підбив під мене.
41 Ворогів моїх ти завернув до втечі і ненависників моїх ізнищив.
42 Вони зняли крик, – та нікому їх рятувати, до Господа, – та він їх не слухав.
43 Я їх розтер, немов порох на вітрі, неначе болото на вулиці, я розтоптав їх.
44 Ти мене спас від чвар людських, поставив мене на чолі народів. Народ, якого я не відав, мені служить;
45 ледве почують, уже мені й слухняні, підлещуються до мене чужоземці.
46 Чужі бліднуть і, тремтячи, вилазять із своїх замків.
47 Нехай живе Господь, благословенна нехай буде моя Скеля. І вознесен нехай буде Бог, мій Спаситель;
48 Бог, що дав мені відплату, що підкорив мені народи;
49 що спас мене від ворогів, підняв мене над тими, що повстали проти мене; що врятував мене від розбишаки.
50 Тим, Господи, я між народами тебе прославлю, співатиму псалом імені твоєму.
51 Бо дав єси велику перемогу цареві твоєму, і милість учинив помазаникові твоєму: Давидові та його потомству на всі віки.

У вступі до цього псалма знаходимо пояснення його створення. Давид, очевидно, написав його після того, як Бог видав ворогів в його руки; серед них був і Саул, котрий хотів його вбити. Цей псалом знаходимо в 2 Книзі Самуїла 22, де також є 51 вірш. Отці Церкви вважають, що Цар написав його наприкінці свого життя. Дивлячись на те, як Бог його вів, як залишався вірний даним обітницям, Давид бачив Боже Провидіння в цілому своєму житті і дякував за це. В початкових віршах молільник визнає свою любов і прославляє Бога, називаючи Його скелею, твердинею, визвольником, Богом, скалою, до якої прибігає, щитом, рогом спасіння, захистом, Господом, гідним похвали. Це означає, що в Богові псалмоспівець знаходить безпеку, захист, силу; він впевнений, що Бог звільняє і рятує його.
Будучи успішним поетом і досвідченим воїном, в своїх описах Божого діяння Давид використовує численні образи з поля битви. Якщо вкласти цей псалом в уста Ісуса, то перед усім усвідомимо Його духовну боротьбу і перемогу над сатаною. Ісус не нищив своїх ворогів, але молився за них: «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять» (Лк 23, 34) і за них Він помер на хресті.
Детальний опис явищ природи може викликати страх: земля і гори, які трясуться, небо, яке схиляється, дим гніву Божого; голос з неба, який гримить, темрява і вогонь, темні дощові хмари, град, який падає з хмар, блискавки, вогняні вугілля і стріли (в. 8-16). Отці Церкви вбачали тут опис другого приходу Христа на землю. Починаючи з вірша 17 атмосфера псалма несподівано змінюється: можемо уявити собі простягнуту з неба руку, яка рятує, визволяє, підтримує.
На сторінках Біблії неодноразово зустрічаємо описи гніву Бога. Гнів Божий збільшується перед гріхом, який віддаляє людину від Бога. Бог прагне для людини повноти життя, а гріх завдає їй смерті, бо розриває її відносини з Тим, хто її любить. Але рука Божа завжди простягнена назустріч грішнику, який кається. Бог прагне, щоб людина жила в вільності Божої дитини, щоб раділа тим, що вона від віків вибрана і улюблена Ним. Псалмоспівець говорить: «Він мене на простір вивів і визволив мене, бо мене любить» (в.20). Грецький переклад говорить тут: «бо вибрав мене». В листі до Ефесян читаємо, що в Христі, «Бог нас вибрав перед заснуванням світу, щоб ми були святі й бездоганні перед Ним у любові. Він призначив нас наперед для себе на те, щоб ми стали Його синами через Ісуса Христа, за рішенням своєї доброї волі» (1, 4-5). Бог не хоче, щоб ми жили в страху перед Ним, перед Його приходом на землю. Натомість Він прагне, щоб ми жили вірою в те, що є Його улюбленими дітьми, від віків вибраними і призначеними жити вічно в близьких відносинах з Ним. Сатана робить все, щоб викрасти цю правду з серця людини, та щоб вона жила в його неволі.
Людина щаслива тільки тоді, коли є з Богом, джерелом її життя і любові. Кожне віддалення від Нього, впроваджує її в темряву, в страждання, вона почувається самотньо, загублено, втрачає сенс життя. Тому Господь в Своїй батьківській турботі щедро годує людину своїм Словом, котре, як каже псалмоспівець «вогнем випробуване, воно є щитом» в боротьбі зі злом (пор. в.31), воно освітлює кожну темряву зневоленої гріхом душі (пор. в.29). Господь допускає на людину різні випробування і спокуси, але ніколи не залишає її саму в битві (пор. в.33-37). Бог підперезує її силою (в.34 і 40). Отці Церкви говорять, що цією силою є Святий Дух.
«Господи, я між народами тебе прославляю, співатиму псалом імені твоєму» (в.50).
Давид, який пише псалом під натхненням Святого Духа, проголошує пророцтво. І його прагнення сповнилися, бо християни по всьому світі моляться його псалмами (Теодорет з Циру).
Можу молитися цим псалмом, вдивляючись в Ісуса. Він – той єдиний справедливий, чистий, досконалий. Це над Ним під час хрещення пролунав голос Отця: «Ти єси Син мій любий, у Тобі – моє уподобання» (Мк 1, 11).
Чи можу застосувати ці слова також до себе? Чи вірю, що «коли в скруті кличу до Господа» (в.7), то Він простягає до мене свою руку (в.17) і визволяє, бо любить мене (в.20)? Я також Його син улюблений, донька улюблена, і також в мені Він має уподобання.
Під час молитви oratio, говоритиму Господу, ким Він є для мене, називаючи Його такими іменами, яким зустрів Його в конкретних подіях мого життя.
Можу перебувати певний час в мовчанні перед Ним, дозволяючи, щоб огорнув мене Його повний любові погляд, або в серці повторюватиму лиш одне: «Люблю Тебе, Господи».