НЕ ТАК, ЯК ЗАВЖДИ: ЯК І ЧОМУ “НАШІ” ГОТУВАЛИСЯ ДО ПАСХИ У БЕРЛІНІ
Цього року Великий Тиждень був дійсно особливим. І не лише тому, що обійшлося без миття вікон та домашніх клопотів. А головне, бо тиждень до Великодня і саме свято Пасхи ми провели у Берліні на молодіжному підготовчому семінарі для світських місіонерів, що організували Сестри Служниці Святого Духа. На cемінарі йшлося про те, як у конкретний спосіб жити, думаючи про інших та допомагати їм. І Німеччині ми якось відчували себе «своїми серед своїх», не зважаючи на іншу культуру, мову та незнайомих до цього нам людей. До речі, “ми” – це четверо українок разом із с. Світланою Мацюк SSpS, яка нас супроводжувала.
НЕ ДЛЯ ТУРИСТІВ
Берлін – місто контрастів, місто, де знаходяться одні із найвідоміших пам’яток архітектури. А водночас це місто, де не бракує тих, хто спить під відкритим небом, не маючи навіть найнеобхідніших речей для життя. Колишній безпритульний проводив нам екскурсію по «нетиповому» Берліну.
Та самою лише екскурсією не обійшлось. Щоб не тільки побачити, як та де живуть безпритульні, а й відчути їхнє становище, нам довелось пережити все самим: стояти у черзі в пунктах видачі їжі, обідати з безхатченками за одним столом. Хоча відчувалось ніби ми одна велика сім’я.
ПЕРЕД ПАСХОЮ – НА “ФАЗЕНДУ”
Одним із важливих пунктів програми була поїздка у «Fazenda» – реабілітаційний центр для чоловіків та жінок. Тут нас теж здивували люди своєю простотою та відкритістю. Неважливо чи ти керуючий «Фазенди» чи знаходишся на реабілітації – умови перебування рівні. Ця рівність дає усім, хто звернувся за допомогою, впевненість у собі, у своїх силах та віру в те, що змінити життя можливо. Це підтвердилося і у житті молодої бразилійки, яка розповіла нам про себе. Вона потрапила у «Фазенду» на реабілітацію, а уже за півтора роки стала місіонером та виїхала у іншу країну, допомагаючи та служачи іншим.
ПРО ВУЛИЧНІ РЕКОЛЕКЦІЇ
Разом з німцями ми змогли пережити також «Реколекції на вулиці». Це особливий час, у якому слухаєш найважливіший голос у твоєму житті – голос Бога. Просто вийшовши у невідомому напрямку, ти шукаєш Його і неважливо, чи ти приходиш у храм та стаєш на коліна, чи сидиш у парку з булкою в руці – головне, це стосунки та пережиття з Богом, які зароджуються у цей час.
Семінар у Німеччині підсумувала найважливіша подія року – Воскресіння Господнє. Переживати Пасху без рідних мені здавалось якось незрозумілим. Проте, насправді незрозумілим є святкувати Пасху, забувши про головного винуватця події – Ісуса.
Текст та фото: Людмила Кметь, Хмельницький
Додати коментар