Євангелізація під час війни

Господь дає найкращі умови для виконання Його планів. Іноді мої очікування та мрії є іншими. Однак уже п’ятий рік війни в Україні змушує бігти до бомбосховища й думати про те, як зберегти своє життя. Саме в таких обставинах по-особливому відкривається сенс служіння та довіри Богові.

Нещодавно я була в Запоріжжі — місті, що знаходиться близько до фронту, приблизно за 15 км від бойових дій. Там я запитала братів альбертинців, які ведуть притулок для безхатченків: «Що ви робите, коли у вас так часто лунають сирени — до 6–10 разів вдень і вночі?» Відповідь була простою: «Працюємо та спимо». Вони годують близько шести тисяч потребуючих протягом одного тижня. Брати пояснили: «Коли випікаємо хліб, не можемо залишити все — мусимо закінчити роботу». Це свідчення стало для мене сильним імпульсом до ще більш інтенсивного служіння.

Я працюю журналісткою та промоутеркою на Радіо Марія. Проведення програм у студії разом з іншими ведучими є для мене щоденним викликом. Іноді в студії немає світла — тоді пра

цюю в темряві, використовуючи комп’ютери, які тримають заряд лише обмежений час. Бувають і моменти особливої небезпеки, коли на Київ летять шахеди та ракети, і невідомо, чим це може закінчитися. Проте навіть у таких обставинах служіння триває, адже люди потребують слова надії, молитви та духовної підтримки.

Протягом тижня, а частіше у вихідні, я разом із волонтерами виїжджаю автомобілем на промоції Радіо Марія до різних парафій України, щоб запрошувати слухати радіо та мати особистий контакт з людьми — особливо з тими, хто цього потребує. Ці зустрічі додають нового натхнення та ентузіазму для подальшого служіння.

Попри небезпеку, нестабільність і втому, євангелізація під час війни триває. Господь діє в конкретних обставинах нашого часу, а кожен день стає можливістю нести людям надію, віру та любов. З новим натхненням і довірою Богові продовжую служіння та євангелізацію під час війни.