Оселитися в Серці Бога

В цьому році, посвяченому Пресвятому Серцю Ісуса, відчуваю запрошення до роздумів про Пресвяте Серце. Додатково це запрошення підсилене Пастирським листом наших Єпископів, написаним з тієї ж нагоди. До речі, цей лист написаний у простій та доступній формі, несе глибокий духовний сенс та промовляє просто до серця. Ну, принаймні до мого 🙂 Думаю, варто протягом цього року сягати до зазначеного листа, щоб повертатися та триматися русла благодаті, в якому рухається вся наша Церква в Україні.

Ще одним мобілізуючим чинником затриматися над цією темою був французький фільм Sacré Coeur (Святе Серце), який цього року я мала нагоду переглянути. Він пригадав мені глибоку таємницю Серця Бога. В цьому фільмі один важко хворий хлопець, прикутий до візка, даючи свідоцтво, сказав, що в якийсь момент зрозумів, що таємниця Серця Ісуса нерозривно пов’язана з таємницею хреста… любов нерозривно пов’язана зі стражданням… Ці слова глибоко доторкнули мене… Чому це так? О, якби хотілося уникнути болю і страждань!… Та в цьому укрита якась таємниця. Помічаю, що правильний підхід до страждань та трудів мого земного життя формує моє серце, очищує, показує правду про мою крихкість та про Божу любов і милосердя. Таємниця Серця та Хреста, любові та страждання, яку, мабуть, не можна зрозуміти, її можна лише досвідчити, ввійшовши в неї. Ця таємниця стала досвідом багатьох святих.

Збираючись поділитися з вами декількома думками на тему любові та страждання, пригадалися мені слова папи Франциска на цю тему. В пошуках згаданих слів попереднього понтифіка я натрапила на інші його цінні та цікаві думки, якими хочу з вами поділитися.

В енцикліці Lumen Fidei папа Франциск написав: «Християнин знає, що терпіння неможливо уникнути, але воно може набути сенсу, може стати актом любові, довіренням себе в руки Бога, який нас не залишає, і тим самим бути етапом зростання віри і любові». Тобто, коли я довіряю Богу, то, як каже святий Павло, мені «…все співдіє на добро» (Рм 8, 28). Тоді навіть страждання набувають сенсу, перемінюються в акт любові.

В одній з аудієнцій папа зазначив, що Ісус вчить нас переживати біль, приймаючи реальність життя з довірою та надією, вкладаючи любов до Бога та ближнього навіть у страждання: і любов перетворює все. Думаю, що це ключ не лише до відкриття таємниці страждань, але й до скарбу цілого нашого життя: любов, яка перемінює геть усе.

Хто ще не відкрив для себе енцикліки папи Франциска Dilexit Nos (Він полюбив нас), дуже заохочую познайомитися з нею. Саме в ній папа пише, що Бог знає про наші страждання, що вони записані в Його Серці: «Христос не пояснює страждання, Він не дає нам теорій. Він показує нам Свої рани. У Його ранах ми бачимо, що наш біль не є забутим; він записаний у самому Серці Бога».

Зовсім недавно ми переживали Великий Тиждень та похилялися над Пасхальною таємницею Христа. А в неї входить не лише Його Воскресіння, а й страждання та смерть.

Страждання Христа — це не лише фізичні рани на тілі, а й досвід глибокого психічного та духовного страждання. Ісус входить у найтемніші глибини людського болю, самотності, покинутості, входить туди, щоб бути там з людиною, щоб бути там зі мною… Любов надає сенсу всьому. Мене зворушує ця любов Господа, який входить у страждання, щоб я в ньому не була сама, та щоб перемінити його на цінні парфуми і скарби серця. Це тут, у Серці Ісуса, те, що з моєї історії було прокляттям, стає благословенням; не обмежує мене більше, але розширює серце та створює в ньому неймовірний простір емпатії та розуміння до братів та сестер, котрі йдуть подібним шляхом.

Та треба бути обережним, бо хрест без Христа може знищити. Неприймання реальності страждань у світі та спроби протистояння труднощам самотужки можуть завдати великої шкоди людині. Є страждання, від яких треба втікати, уникати, оминати. Страждання, яке є наслідком наших власних помилкових виборів. Часто, виправляючи наші помилки, звільняємося від зайвих страждань та болю. Та це ще одна велика тема. Додам одне: у відносинах з Ісусом вчимося розрізняти, як реагувати на різні види страждань.

Та повернімося до Серця Ісуса! Папа Франциск вказує, що в Найсвятішому Серці ми знаходимо полегшення та дім: «Біля Серця Христового ми знову знаходимо себе, а наше життя, позначене ранами та втомою, знаходить свій справжній дім. Його відкрите Серце — це джерело, з якого ми п’ємо воду життя, що втамовує спрагу нашої самотності та болю».

В цьому місці ставлю символічні «три крапки». Ці свої роздуми свідомо залишу без підсумку та висновків. Натомість залишаю декілька відкритих запитань, які кожен може поставити сам собі: Як я реагую (в почуттях, в тілі, в думках…) на таємницю пов’язання Серця Ісуса і Хреста, любові і страждання? Чи бачу в своєму житті цю таємницю? Які вона приносить плоди? Чи відважусь запитати Ісуса про сенс страждання в моєму житті? Попросити, щоб Він мені пояснив… відкрив цю таємницю?

Господи Ісусе, хай Твоє Пресвяте Серце стане для нас домом…
Найсвятіше Серце Ісуса, одвічне прагнення світу, помилуй нас.

С. Вікторія Саркісян SSpS