Кожного разу, коли я думаю про місію, згадую свій час на Філіппінах. Цей рік проведений з дуже простими, відкритими і вдячними людьми мене багато навчив. Бідність, яку я там побачила, вражає і породжує бунт: адже діти не повинні спати під відкритим небом, на смітниках, а жінки – продавати себе на вулиці, щоб вижити.
Але чим більше придивляєшся до реальності, в якій знаходишся, тим більше бачиш, що несправедливість, жорстокість і бідність – це «проказа», яка всюди пустила своє коріння. Все більше знаходжу подібностей тут, в Україні.
Не так давно ввечері я їхала з парафії і побачила жінку, яка йшла трасою. Вона виглядала як повія. Після короткого шоку мені знову пригадались мені Філіппіни. Не потрібно далеко їхати, щоб знайти нужденних, які потребують пізнати Божу любов. Однак, в іншій культурі та країні завжди помічаєш речі набагато швидше, ніж у себе вдома.
ДІТИ У НЕТРЯХ ФІЛІППІН: НАДІЯ Є!
Одне зі служінь наших сестер Служниць Святого Духа під час мого перебування в далекій Азії, яке особливо доторкнуло моє серце, це допомога дітям, які живуть у брудних нетрях.
З 2013 року відповідальною за таку ініціативу допомоги дітям в місті Сібу на Південних Філіппінах стала с. Міріам Легаспі, SSpS. Метою цього проекту є забезпечення їжею близько 500 дітей та допомога в навчанні (фінансування шкільного приладдя і т.д.) для 25 молодих осіб.
Реалізація цього відбувається в два етапи: кожної неділі сестра Міріам їде з волонтерами у сламси, щоб там роздати їжу для дітей. Дуже часто це їхнє єдине харчування цього дня. В різних місцях збирається від 300 до 500 дітей.
Вони живуть в хатинах, збитих зі знайденого матеріалу. Вся сім’я, яка часто налічує 8-10 дітей, живе в одному приміщенні, всі сплять на підлозі. Ці діти часто не мають жодних документів і не ходять до школи. Багато з них також переривають навчання, тому що їхні батьки не в змозі оплатити різні речі, які потрібно купити для школи.
Роздавання їжі супроводжується спілкуванням з дітьми та батьками, часто вони розповідають про своє становище та потреби, їх вчать простих молитов, поведінки та добрих манер. Сестра Міріам та її волонтери заохочують дітей відвідувати школу.
На другому етапі після знайомства та спілкування вибираються діти й підлітки, загалом 25 осіб, які зацікавлені в навчанні і мають достатньо наполегливості, щоб закінчити школу. Їм надається фінансова допомога в оплаті шкільного приладдя, транспортних витрат та тренінгів з волонтерами. Для того, щоб забрати цих дітей з їхнього середовища і показати їм перспективу та заохотити до навчання, для них раз на місяць проводяться додаткові заняття. Так діти можуть “підтягнутися” з різних предметів. Також є уроки з катехизму та програма для відпочинку, в тому числі екскурсії.
РОЗПОВІДЬ СЕСТРИ-МІСІОНЕРКИ
Сестра Міріам описує одну з неділь, коли вона з молоддю їде до дітей у бідні квартали.
«Щонеділі о 3:00 до 4:30 діти збираються перед територією, де знаходяться сламси (їхні збиті з усього підручного матеріалу будиночки). Ми призвичаїли дітей, що завжди перед роздаванням їжі є час на спілкування і на спільну молитву з волонтерами. Наша група молоді, яка служить в цьому апостольстві, слідкує, щоб був порядок. Діти стають в чергу і чекають, поки кожен отримає свою порцію. Ми запевняємо кожного з них, що вони отримають їжу, тому вони не мусять штовхатися, чи бути агресивними один до одного. Це частина формації цих дітей, яким ми хочемо передати, що серед цієї надзвичайної бідності, голоду і спраги вони залишаються дітьми, які мають свою гідність, як людські істоти. Ми намагаємося створити атмосферу приязні і забороняємо будь-які сварки за їжу.
Служіння наших сестер (SSpS) з дітьми вулиці в місті Сібу – це простір, де діти вчаться основних цінностей життя як особи, що мають гідність. Це завжди було метою нашого проекту, щоб відновити саме життя і його вартість в цих дітям. Ми, сестри Служниці Святого Духа, співпрацюючи з світськими місіонерами намагаємось товаришувати цим дітям і молоді і підтримати їх в так нелегкій ситуації, в якій вони опинились.
Найважливіше, що ми можемо дати цим людям – це наша присутність з ними. Спілкуючись з ними і приймаючи їх, ми відчуваємо їхню вдячність, особливо вдячність матерів за все те, що їхні діти отримують. 
Вони завжди з нетерпінням чекають на неділю, коли ми всі зустрінемось і вони отримають увагу, любов і смачні наїдки. Вони відчувають, що їх поважають, про них піклуються і цінують як людських особистостей. Деякі матері також пройшли особливу підготовку в нашій програмі. Паралельно ми готували цих дітей і їхніх батьків до Таїнств. Часто через бідність вони соромляться прийти до церкви, щоб охрестити своїх дітей чи приступити до інших Таїнств.»
ВІРА ЗРОСТАЄ, КОЛИ НЕЮ ДІЛЯТЬСЯ
Папа Франциск, призначаючи жовтень 2019 року як місяць для місій, цитує святого Павла і каже, що тільки віра, якою діляться, зростає. Кожен з нас є місіонером, кожного Господь кличе, щоб запалити вогник Його любові в душах інших. Нас багато і ми різні, але у всіх нас б’ється велике Серце Бога.
Чини добро, щоб у тобі пізнали Христа!
Текст: с. Світлана Мацюк, SSpS
Фото: SSpS
Додати коментар