ЧИ ХРИСТОС НАРОДИВСЯ ВЗИМКУ? ІСТОРІЯ З АРГЕНТИНИ

Сніг, гірлянди, теплий одяг, Святвечір, оплаток і кутя… Звична раніше для мене різдвяна атмосфера цього року мене обминула. Минулого року я святкувала Різдво Христове в зовсім іншій атмосфері: спека, холодні напої з льодом, морозиво і сієста (додам, що це останнє дуже вдячна справа). Цікавим для мене було усвідомити, що перший раз в житті святкую Різдво влітку, а не взимку, і вперше – на іншому континенті, в Аргентині!

Свята Різдва Христового в Аргентині дуже важливі для місцевого населення, також враховуючи той факт, що більшість якось асоціює себе з Католицькою Церквою. Щоправда, багато людей з’являються в храмі лише на Різдво і Пасху, ну і також, щоб взяти участь у визначних подіях життя сім’ї чи друзів, таких як хрещення чи шлюб. Тобто в цьому ми не дуже відрізняємось.

Святкування розпочинається ввечері 24 грудня, але не зі святої вечері, бо такої традиції тут немає, але з нічної Святої Меси, після якої всі складають собі навзаєм різдвяні побажання. Після Меси розпочинається святкування. Більшість проводить цей час з сім’єю. О 24:00 починають стріляти феєрверки, і стріляють досить довго, більше години. 25 грудня, після нічного святкування, на вулиці панує велика тиша, аж до пополудня людей назовні майже не видно.

Подарунки також становлять важливу частину святкування. В родинах більш забезпечених святкових несподіванок чекають двічі: один подарунок приносить Дитя Ісус, а другий – три Царі. У більш бідних сім’ях подарунки приносять лише Волхви. Особисто мені подобається значення отримання подарунків у свято Трьох Царів, бо ж вони принесли подарунки для Ісуса, тож можуть щось захопити і для нас! Вечір перед святом Богоявлення діти готуються прийняти Мудреців, які зазвичай подорожують вночі. Оскільки Царі долають довгий шлях, їхні верблюди напевно втомлені, тож діти готують дві посудини: одну з водою, а другу з травою, щоб ті могли підкріпитися. Ну і звичайно готують свої черевики, скільки дітей, – стільки пар черевиків очікують на нічних гостей. Як на мене, гарна традиція. 

Раніше я не дуже звертала увагу на значення традицій в переживанні певних свят. Часто зовнішні речі допомагають добре пережити різні події, але також правда, що це не головне. Традиції – це лише додаток, але аж ніяк не суть. Скажу чесно, що на Різдво мені дуже бракувало снігу, українського колядування і куті… Але завдяки цьому досвіду я могла задуматись, що насправді є суттю свята Втілення Божого Сина. Чи для Ісуса, який прийшов на цей світ, залишивши небо, все не було іншим, можна б сказати, новим? Так само, як для мене Аргентина. Тож на Різдво я отримала цінний дар від Бога: змогу пережити ці свята разом з Ним. В убогості, в якій Він схотів народитись, в обмеженні, в тілі… Так як Ісус, досвідчити нового та відкриватись на те, що є традиціями інших.

Сьогодні я вдячна Богу за цей досвід, який я могла отримати. А також за дар звернути увагу на те, що є суттю цього свята. Я впевнена, що цей досвід мені ще не раз пригодиться.

Тож нехай буде прославлений Господь на всіх континентах і серед усіх народів, які Його пізнали і які Його ще не знають!

Текст с. Вікторія Саркісян, SSpS