Неділя – святий день, Божий день! Тож скористайтеся прекрасною нагодою відпочити, піти до храму, побути з родиною, разом поснідати чи пообідати, вийти на прогулянку. А коли востаннє Ви ліпили сніговика чи гралися в сніжки? Або просто розглядали сніжинку на долоні? Поки погода сприяє цьому – зробіть це!

І звичайно, у неділю не забудьте про побачення з Богом. Йдеться не про щось абстрактне, а про конкретну зустріч. Тож Ви самі обираєте час, місце і форму, щоб поговорити з Богом. Один з перевірених варіантів – читання Біблії. Наша рубрика #ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ від с. Марії Марти Пшивари, SSpS має на меті допомогти почути та зрозуміти слова Бога. Сьогодні йдеться про псалом 19, котрий співають на недільній Святій Месі. 

4 кроки Lectio Divina

Метод Lectio Divina у 4 кроки: 

1. Lectio – “Про що говорить текст?” прочитай і намагайся зрозуміти, про що цей текст, про кого йде мова, де відбувається дія, що говорять дійові особи, і т.д. 
2. Meditato – Роздуми над текстом, медитація. “Що через цей текст Бог говорить конкретно до мене?”
3. Oratio – “Яка моя відповідь Господу на Його слова?”
4. Contemplatio – споглядання. Просто будь у присутності Бога, Який себе об’являє. 

#ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ №15 – ПСАЛМИ: Псалм 19

Lectio

хору: Псалом. Давида.
2. Небеса оповідають славу Божу, і діло рук Його проголошує твердь небесна.
3. День дневі передає слово, ніч ночі об’являє вістку.
4. То не слова, не мова, яких би голосу не було чути:
5. по всій землі залунав їх звук, на край світу – їхні слова. На них він розіп’яв намет для сонця,
6.і воно, немов жених, виходить із світлиці, веселе, немов велетень, що шлях свій пробігає.
7. Від краю неба його вихід, і кругобіг його – до другого краю. І ніщо не сховається від його жару.
8. Закон Господній – досконалий: він відживлює душу. Засвідчення Господнє – вірне: воно навчає простих.
9. Господні заповіді – праві: вони радують серце.
Веління Господнє – ясне: воно просвічує очі.
10. Страх Господній – чистий: він вічно перебуває. Суди Господні – правда: всі вони – справедливі;
11. дорожчі від золота найщирішого і солодші від меду й патоки найсолодшої.
12. А й твого слугу вони навчили: в їх зберіганні – велика нагорода.
13. А свої хиби хто ж розпізнає? Від провин таємних очисть мене!
14. І від гордости відгороди слугу твого, щоб не заволоділа мною. Тоді я буду бездоганний і чистий від гріха тяжкого.
15. Нехай слова уст моїх будуть тобі милі, і мислі мого серця перед тобою, Господи, моя Скеле й мій Ізбавителю!

Читаємо уважно черговий псалм Давида, в якому він поєднав 2 пісні (вірші 2-7 і 8-15). Перша частина псалма – це прослава Бога-Творця, а друга – Бога-Законодавця.

У цьому псалмі – краса навколишнього світу, це радісна пісня. Прослава Творця дає легкість душі. Бог вперше об’явився людині, коли створював світ, Він запросив її до близьких відносин з Собою. 

Людина, дивлячись на створений світ, використовуючи розум та слухаючись голосу сумління може пізнати Бога, бо створена на Його подобу, говорить Катехизм Католицької Церкви (номер 46 і 50). Проте гріх часто обмежує людину, перешкоджає слухати цей Божий голос сумління, йти за тим внутрішнім світлом.

І тому Бог, Котрий завжди перший виходить назустріч грішнику, об’являє Себе в Особі Ісуса Христа. Він є Втіленим Словом. «Усе Святе Письмо – це єдина книга, і ця єдина книга – Христос, «тому що все Святе Письмо говорить про Христа і все Святе Письмо сповнюється у Христі» (Катехизм Католицької Церкви, номер 134). Старий Завіт готує людей на прихід Ісуса, а Новий Завіт показує, як всі старозавітні писання сповнилися в особі Ісуса. Саме про це Боже об’явлення – у створеному світі та в собі Ісуса – говорить 19-ий псалом.

У Посланні до Римлян читаємо, що «те, що можна відати про Бога, їм явне, бо Бог їм об’явив» (Рим 1, 19-25). Людина пізнає Господа своїм єством, задіяні зір і слух. Дивлячись на створений світ, вона розпізнає Божу присутність і віддає Йому славу.

Крім того, людина вразлива на діяння Духа, але так як її природа позначена гріхом, то потребує Слова, яке до неї промовляє, на яке вона може опертися як на скелі, і яке приведе її до спасіння (в. 15).

Бог дав нам Своє Слово, яке передається вдень і вночі і лунає аж до кінців землі (в. 2-3). Це Слово Боже передають учні Христа, сьогодні називаємо їх місіонерами – миряни, священики, монахи. Вони живуть цим Словом, залишають свою Батьківщину і йдуть в далекі країни, нести Добру Новину, щоб любов Триєдиного Бога була знана усім. Псалом 1 називає їх блаженними, «котрі в Господа законі вподобання мають і над Його Словом роздумують вдень і вночі» (пор. Пс. 1,1-2).

В наступних віршах псалма 19 читаємо про величність сонця. Перед нами розкривається прекрасна картина голубого неба з наметом, де живе сонце. В певному моменті воно виходить і осліплює всіх силою світла. Псалмист використовує тут персоніфікація, яка має допомогти побачити в цій символіці присутність Господа. Сонце після похмурих днів для нас радість, після довгої зими –  оновлення природи, цвітіння.

Що то за сонце, яке не знає заходу і «ніщо не сховається від його жару»? Ним є Воскреслий Ісус – Сонце Справедливості (Мал 3,20). Такий епітет, назву Сина Божого часто використовують і в літургійних текстах. Ісус є тим “женихом, який виходить зі своєї кімнати” – виходить з гробу і воскресає у славі Отця. Йоан Хреститель, називаючи Ісуса женихом, а себе Його дружбою, говорив: «у кого молода, той і молодий. Дружба ж молодого, що стоїть та й слухає, вельми на голос молодого радіє. Отака і моя радість, що оце сповнилося»(Й. 3,29).

Говорячи про Ісуса, також можна прирівняти Його до воїна, котрий вирушає в дорогу. Ісус як мужній борець перемагав злого духа, виганяючи його з одержимих. Своєю смертю Він “переміг смерть і воскресши, повернув нам життя. 

Сам про себе Ісус говорив: “Не думайте, що я прийшов усунути закон чи пророків, я не прийшов їх усунути а доповнити”(Мт 5,17). Наступні вірші показують силу і красу Божого закону, який «відживляє душу, навчає простих мудрості, радує серце, просвічує очі». У англійському перекладі слова “відживляє душу” передані як «навертає душу», італійський – робить душу молодою, польський – підкріпляє душу. Дослівно на єврейській мові говориться, що приносить душі нове життя, шїї до нового життя. Це можемо зробити тільки силою Воскреслого Христа, якщо віднайдемо Його в глибині своєї душі.

Для кращого зрозуміння чим є Божий закон, можемо прочитати псалм 119, в якому, майже в кожному вірші говориться про Господній Закон.

Остання частина псалма з 12-ого вірша – це дуже особиста молитва. Псалмист перед Богом своє сумління, ніби готується до Таїнства Сповіді (якого ще в той час не знав).

Під час підготовки до цього Таїнства зазвичай пригадуємо собі Господній закон – 10 Божих Заповідей, пам’ятаємо про 7 головних гріхів, з яких першим є гординя ( про яку теж йдеться в псалмі). Це бажання бути як Бог, поставити себе на Його місце, і саме до цього постійно спокушує сатана. Псалмист просить, щоб Господь зберіг від гордині, щоб вона не заволоділа його думками, прагненнями і вчинками. Вона не дозволяє бачити в правді ким є Бог і ким є людина. Псалмист з покорою визнає, що сам у собі він слабкий. Проте Господь є його скелею і спасінням, він сильний у єдності з Богом (в.15). Покірна людина вміє ставати в правді перед собою, іншими і Богом. Слова і думки такої людини приємні Богу, Він вислуховує їх, бо випливають з чистого, скрушеного серця.

Meditatio

Розпочинаючи молитву роздумів, пригадаємо слова з першого розділу Біблії, коли Бог створював усе. На Його Слово увійшла у світ гармонія і світло, а все, що Він створив було добре (Бут 1).

Чи бачу це добро і красу навкруги себе? В собі?

Повільно читаючи псалм 19, затримаюся над Словом, яке резонує в мені, викликає певні спогади.

Цю молитву можна також провести на природі, в гарному місці. Споглядання краси природи наштовхує на думку про силу та красу самого Творця.

А можливо, коли дивлюся на красу, торкаю її, смакую, користаюсь творінням Божих рук і ніколи Йому за це не дякую, не прославляю, ба навіть не розпізнаю Його присутності в створінні.

Подумаю, що перешкоджає мені зробити це?

Можу затриматися довше над словами «заповіді Божі», які в псалмі виражені по-різному: закон Божий, засвідчення Господнє, Господні заповіді, веління Господнє, страх Господній, суди Господні.

Ці слова можна порівняти до знаків дорожнього руху. Дотримуючись їх, можемо почуватися більш безпечно. Бог дав нам Свої заповіді, щоб ми могли безпечно подорожувати дорогою життя, прямуючи до Небесної Батьківщини.

Запитаю себе, чи закон Божий є в моїх думках, у серці? Чи керуюся цим законом, приймаючи різні життєві рішення? Які почуття викликає в мені це слово: радість, мир (бо усвідомлюю, що маю Отця, який хоче мені добра і чітко показує дорогу до щасливого життя на всю вічність) чи, можливо, смуток, злість (бо пригадуються трудні досвідчення в житті, пов’язані із цим)?

Нерідко буває, що важкий досвід дитинства, суворість батька чи матері перекладаємо на образ Бога. Брак любові від домашніх робить байдужим, закритим на любов Божу. Проте Господь хоче зціляти ці рани серця Своїм дотиком, прощенням, любов’ю.

Псалмист запрошує вслухатися в голос своєї душі і подумати, чим непокоїть мене сумління. Можливо, є такі гріхи, які до тепер були закриті перед моїми очима. Святий Дух приходить нам на допомогу в слабкостях, показує нову правду про мене. І не для того, щоб ввести в смуток і самозасудження. Навпаки, Господь хоче звільнити з усього, що обтяжує душу, що не дозволяє зосереджуватися на Ньому. Кожний не визнаний, не пробачений гріх затримує людину на ній самій і вона не в змозі прославляти Бога і мати внутрішній мир.

Чи дозволю Йому зробити це? Чи покажу Йому болючі місця?

Oratio

Під час молитви буду просити: «очисти мене від моїх провин», покажи мені мій гріх. Боже, відкрий моє серце на Твою любов, бо тільки у світлі Твоєї любові я можу побачити свій гріх.

Без глибокого переконання у Твоїй любові правда про мою гріховність вб’є мене. Боже, дай мені благодать покори, бо Ти «гордим противишся а покірним даєш благодать».

Можна також молитися псалмом 51.

Contemplatio

Під час Таїнства Сповіді чуємо слова: «Йди в мирі». Бог – Милосердний Отець, як добрий батько бере мене в свої обійми, пригортає, називає улюбленою дитиною. Він пробачає і не засуджує. Він хоче, щоб Його мир щедро розлився в моєму серці і супроводжував усюди, куди йду.

Під час контемпляції можу вдивлятися в милосердне обличчя Бога Отця, сидіти у його присутності, наповнюючись Його миром .