В третю неділю Адвенту, яка називається «Gaudete!» – «радійте!», як псалом під час літургії Церква пропонує нам пісню хвали з книги пророка Ісаї „Хвала врятованих Господу”.

Хто врятував? Від чого? Чому вся ця радість і ликування?

Подаруйте собі час на перерву – спеціально лише для Вас і Бога, тет-а-тет!

Про сьогоднішній псалом читайте у рубриці #ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ від с. Марії Марти Пшивари, SSpS.

4 кроки Lectio Divina

Метод Lectio Divina у 4 кроки: 

1. Lectio – “Про що говорить текст?” прочитай і намагайся зрозуміти, про що цей текст, про кого йде мова, де відбувається дія, що говорять дійові особи, і т.д. 
2. Meditato – Роздуми над текстом, медитація. “Що через цей текст Бог говорить конкретно до мене?”
3. Oratio – “Яка моя відповідь Господу на Його слова?”
4. Contemplatio – споглядання. Просто будь у присутності Бога, Який себе об’являє. 

#ЗРОБИЦЕБОНЕДІЛЯ №9: ІСАЇ 12

Чи може Бог гніватися?

Перші слова сьогоднішнього псалму говорять: „Славлю Тебе, Господи! Ти гнівався на мене, але відвернув Ти гнів Свій і потішив мене”. І хоча перший вірш не співається на літургії, можемо замислитися, що означають слова псалмиста.

Чи Бог може гніватися? А якщо так, то на чому полягає Божий гнів?

Відразу згадується Ісус, який гнівається. Це було у Єрусалимському храмі. Він сповнений пошани до місця молитви, і тому, бачачи продавців, поперевертав їхні столи у храмі. Євангелист Йоан, описуючи цю подію, згадав слова пророка Ісаї: „Ревність дому Твого поїдатиме мене” (Й 2, 17б). Гнів Ісуса чітко показує, що на першому місці потрібно ставити славу Бога Отця і правдиве благо людей, яким тут є зустріч з Богом в Його домі.

У Старому Завіті неодноразово чуємо про Божий гнів, який є завжди святий і справедливий. Цей гнів викликаний грішністю, непослухом людей. Бог – люблячий і повний милосердя, Він завжди хоче добра і тому людина не потребує боятися Бога, бо при Ньому завжди безпечно.

Тому коли в Біблії йде мова про гнів Бога і покарання, то це має послужити людині до навернення, щоб вона повернула з грішної дороги і всім серцем звернулася до Господа. Тільки тоді людина може переживати правдиву втіху і життя в повноті. Віддалення від Бога несе особі знищення і смерть.

Повернення з вигнання

Ізраїльтяни переживають час вигнання у Вавилоні. Кожний, хто довший час перебував далеко від Батьківщини,від своїх рідних може легко собі це уявити. Хоча умови життя євреїв на вигнанні були набагато кращими, ніж їхніх предків у Єгипті, проте вони переживали великий смуток і біль. Їм доводилось жити в язичницькій країні. Причиною їх страждання було також віддалення від Єрусалиму і зруйнований храм. Їм здавалося, що Бог їх покинув. Тому одним з перших занять, яке виконують після повернення з вигнання, є відбудова храму в Єрусалимі.

Можемо використати свою уяву, щоб побачити, з якою радістю вони тепер повертаються на свою рідну землю, співаючи цю власне радісну пісню.

Вони прославляють Бога, так як це зробили їхні предки, після порятунку з рук фараона і перехід через Червоне Море. Тоді також вони прославляли його радісною піснею.

Стовідсоткова причина для радості!

Пісня, яку чуємо сьогодні є коротка, але сповнена радості і хвали Господа. Пророк використовує різні дієслова, щоб заохотити віддавати хвалу Імені Господа: славте, призивайте, розповідайте, нагадуйте, співайте, радійте, веселіться. Скільки життя і радості в цій пісні!

Ісая три рази вкладає в уста прославляючих визнання, що Бог є «Тим, хто спасає». Бог допускає на своїх вибраних і улюблених різні страждання, але він їх не залишає самих. У своєму часі Бог виводить зі смерті і переводить до життя, з рабства – до вільності.

Пророче слово про „джерело спасіння”, стає більш зрозумілим у світлі Нового Завіту.

Цим джерелом, яке ніколи не висихає, є Ісус Христос. Пригадаємо Його зустріч з Самарянкою і Його слова до неї: „Була б ти відала про дар Божий, і – хто той, що каже тобі:  „Дай мені напитися, – то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої ”(Й 4, 10).  А на іншому місці Ісус закликав: „Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є” (Й 7, 37б).

Євхарістійна префація (одна з молитов священика під час Літургії) про Найсвятіше Серце Ісуса говорить, що „з пробитого боку Ісуса виплинула кров і вода і там взяли початок Таїнства Церкви, щоб всі люди притягнені до відкритого серця Спасителя з радістю черпали з джерел спасіння”. Найглибшу спрагу нашої душі можемо заспокоїти, єднаючись з Милосердним Господом у Таїнствах Покаяння і Євхаристії. Отримуючи Боже пробачення і приймаючи Ісуса до свого серця, отримуємо наново життя і можемо вже тепер скуштувати смак вічності.

Твоя радість – лише для тебе одного

Ця пісня має також характер місійний. Пророк двічі говорить про необхідність ділитися своєю вірою з іншими: „… розповідайте між народами про діла Його … нехай дізнаються про це по всій землі”(пор. вірші 4 і 5). Ми не можемо задовольнятися тим, що віруємо і маємо досвіт Божої любові. Наша віра зростає і укріпляється тоді, коли ми нею ділимося з іншими. Так, як наша Церква є вселенською, ми маємо обов’язок нести Євангеліє тим, які є поруч нас і тим, які, живуть в далеких країнах. Наш засновник св. Арнольд Янссен говорив, що найбільшим проявом любові до ближнього є проголошування Євангелія.

Небо близько! Небо всередині тебе!

Пісня закінчується подвійним закликом до радості мешканців Сіону. Сіоном називали також місто Єрусалим. Для нас Сіон це також Небесний Єрусалим – вічне життя з Богом, перебування в Його близькій присутності навіки. Для вигнанців, які поверталися в свою святу землю і відбудовували храм, запевнення пророка, що Святий Ізраїля знову є серед них, давали їм велику силу.  Ці слова є також міцною опорою для нас. Ми можемо надіятися на щасливе, вічне життя з Богом. Ми повинні також усвідомлювати, що „Святий Ізраїля – великий серед нас”. Він є Той, Хто був, Хто є і Хто постійно приходить – Ісус Христос: вчора і сьогодні, той Самий навіки. Бог хоче, щоб ми розпізнавали Його живу присутність посеред нас і віддавали Йому славу в своєму серці і в серцях інших людей.

Просимо Духа Святого про благодать, пригадувати нам якнайчастіше, що Господь живе в наших серцях, що ми є Його живим храмом. Просимо про благодать розпізнавання Його в людях, яких зустрічаємо.

Подумаю і порозмовляю з Господом:

Що є для мене джерелом спасіння, з якого черпаю сили до щоденного життя і служіння?

Як глибоко проникає мене правда, що Святий Триєдиний Бог живе в моєму серці і в серці кожної людини?

Чи маю прагнення ділитися вірою з іншими – з тими, хто близько і тими, далеко?

За що хочу прославити Бога у житті?

За що маю дякувати Богу? – Назви три конкретні речі, за які дякуєш зараз Господу!