Пресвята Трійця — серце духовності святого Арнольда Янссена SVD
Метою багатої духовності святого Арнольда Янссена є тайна Пресвятої Трійці. Своє справжнє життєве покликання він знаходить у вшануванні, спогляданні та повному відданні себе Пресвятій Трійці, а також у тому, щоб приводити інших до Її пізнання й єдності з Нею.[1] Девіз, який характеризує всі три Згромадження, засновані святим Арнольдом Янссеном і передані їм самим Засновником у спадок, звучить так:
«Нехай живе Святий Триєдиний Бог в серцях наших і в серцях усіх людей. Амінь».
Вшановування Пресвятої Трійці в житті святого Арнольда бере свій початок ще в дитинстві та в побожних практиках його батьків. Батько Арнольда, Ґерард Янссен, відзначався особливою шаною до Пресвятої Трійці. У неділю він брав участь у двох Святих Месах, з яких другу завжди жертвував на честь і подяку Пресвятій Трійці — дякуючи за прожитий тиждень і за отримані в ньому дари. Помираючи, батько попросив кожного зі своїх дітей пообіцяти, що вони продовжуватимуть цю практику і що другу недільну Святу Месу жертвуватимуть на честь Пресвятої Трійці. Почитання Трійці в родині Янссенів було чимось природним і очевидним. Під час навчання Арнольд, ще як студент, писав матері з нагоди її дня народження:
«…нехай Бог дарує нам ласку колись бути разом і утворити ще прекрасніше коло там угорі, у небі, щоб Триєдиному Богові й доброму Отцю в блаженних обіймах співати вічну пісню радості й подяки».[2]
Перед дияконськими свяченнями Арнольд у своїх реколекційних нотатках записав постанову: щонеділі відправляти Святу Месу на прославу Пресвятої Трійці за сотворення, відкуплення та покликання до життя, посвяченого Богові.[3]
Перші роки священства Арнольда Янссена були позначені особливою ревністю в віддаванні шани Пресвятій Трійці. У цей час у його житті розвивається також культ Пресвятого Серця Ісуса, апостолом якого він стає. Спочатку з-під його пера виходять молитовні брошури, а згодом він починає видавати журнал Малий Вісник Серця Ісусового, у якому поширює вшановування Найсвятішого Серця. Усі ці праці мають виразний тринітарний характер. Саме людське Серце Ісуса він сприймає як оселю Пресвятої Трійці. Ця думка чітко простежується у вступі до підготовленого ним молитовника до Серця Ісусового:
«Автор просить, щоб честь Пресвятої Трійці, як найбільшої тайни, цінувалося понад усе і поєднувалося з вшануванням Найсвятішого Серця, яке насамперед достойне пошани тому, що є Серцем Божого Сина. Але не тільки тому. Воно є також оселею всієї Пресвятої Трійці: бо там, де є Син, там є Отець і Дух Святий».[4]
Отець Арнольд дуже любив Хресну Дорогу. Він молився нею щодня, а інколи навіть кілька разів на день. Якщо мав якусь складну справу чи важке рішення, ішов із цим на Хресну Дорогу — і після молитви знаходив відповідь. У публічних молебнях Хресної Дороги можна було помітити особливе вшанування Пресвятої Трійці: після кожного стояння додавалися молитви до кожної з Осіб Трійці та до всієї Пресвятої Трійці разом. Такий молебень зазвичай завершувалося молитвою на честь Пресвятої Трійці. Пояснюючи поєднання молебня Страстей Господніх із призиванням Пресвятої Трійці, Арнольд писав:
«Пресвята Трійця є найбільшою і найсвятішою Тайною; ревна пам’ять про Неї наповнює душу пошаною до Божої величі та підносить її до любові до тієї невимовної чистоти й святості, яку ми прославляємо в Божестві; крім того, в ім’я Пресвятої Трійці ми охрещені, і тому ревна пам’ять про три Божественні Особи стає нашим обов’язком».[5]
Любов і вшанування Пресвятої Трійці немов золотою ниткою проходять через усе життя й діяльність святого Арнольда Янссена. Засновуючи Місійні Згромадження, він ставить перед ними завдання — проголошувати любов Триєдиного Бога тим, хто ще про неї не чув. В одному з перших статутів Місійного Згромадження Отців з’являються вказівки щодо вшанування кожної з Божественних Осіб у різні дні тижня:
«…Окрім дня, визначеного на честь усієї Пресвятої Трійці, встановлюються також три дні тижня на честь окремих Осіб Пресвятої Трійці; у ці дні — як у домі, так і в пристосований спосіб на місіях — слід дотримуватися стриманості, а кожен, залежно від сил і ревності, може додати добровільний піст:
– понеділок — на честь Отця Небесного […]
– середа — на честь Вічного Слова[…]
– п’ятниця — на честь Христових страстей і Святого Духа[…]».[6]
А в конституціях SVD 1891 року знаходимо слова, які дуже чітко вказують на тринітарний вимір Місійного Згромадження:
«Оскільки Бог є троїстий в Особах, тому прославлення Пресвятої Трійці є нашою першою і головною метою».[7]
Коли вже існувало чоловіче Місійне Згромадження, розпізнавши потребу присутності богопосвячених жінок у місійних країнах, отець Арнольд засновує жіноче Згромадження Служниць Святого Духа. На капітулі SVD, яка ухвалювала рішення про створення жіночої гілки, було постановлено, що сестри насамперед повинні вшановувати Пресвяту Трійцю, особливо Святого Духа, а також Пресвяту Діву Марію як Непорочну Наречену Святого Духа.[8]
Головним святом у Згромадженні Отців Місіонерів і Сестер Місіонерок, заснованих отцем Арнольдом, є Урочистість Пресвятої Трійці, адже саме в ній святкується тайна послання Божого Слова і Святого Духа, в котрій місійне покликання знаходить своє обґрунтування.[9] Також Контемплятивне Згромадження, засноване святим, особливо вшановує Пресвяту Трійцю, бо харизмою сестер є прослава й адорація Бога в таїнстві Пресвятої Трійці, в Особі Святого Духа та в Євхаристії, а також участь у місійній діяльності Церкви.[10] Як для Арнольда, так і для його Згромаджень, будь-яка місійна діяльність є прославою Отця і Сина, які прагнуть, щоб усі люди мали участь у їхньому житті через Святого Духа і в Святому Дусі.[11] Тринітарна думка отця Арнольда дуже виразно звучить у Конституціях Сестер Місіонерок:
«…ми послані до співпраці, щоб Святий Триєдиний Бог був пізнаний, люблений і прославлений усіма людьми. Наше вшановування Триєдиного Бога повинно насамперед виявлятися в турботі про щораз свідоміше життя в Його присутності».[12]
Наслідуючи святого Августина, Арнольд сам практикує звичай посвячення трьох сил душі Божественним Особам і рекомендує цю практику членам Згромадження.[13] На його думку, духовне відновлення здійснюється через оновлення трьох сил душі: пам’яті, розуму й волі. Тому він заохочує посвячувати пам’ять — Богові Отцю, розум — Божому Синові, а волю — Святому Духові.[14]
Говорячи про особисті нотатки Арнольда та про реколекційні конференції, виголошені ним, можна сказати, що вони пройняті почитанням і любов’ю до Бога Єдиного в Трійці.
Наприкінці свого життя у записках (72 нотатки), які стали своєрідним духовним заповітом для його Згромаджень, отець Арнольд понад двадцять разів згадує Пресвяту Трійцю, а також багато разів говорить про кожну з Божественних Осіб окремо. У першій нотатці він пише, що в єдності й на честь Небесного Отця прагне вправлятися в жертовній любові; на честь Вічного Сина — у любові сакраментальній; а в єдності й на честь Святого Духа — у дівочій (чистій) любові.[15] Це свідчить про глибокий зв’язок святого з кожною з Осіб Пресвятої Трійці.
До теми потрійної любові Арнольд повертається, поєднуючи її з кольорами:
«Нехай кольори зелений, червоний і білий нагадують мені:
- жертовну любов і Небесного Отця, який із любові до нас віддав свого Єдинородного Сина;
- сакраментальну любов і любов Ісуса, який за нас пролив свою кров на хресті, а в Пресвятому Таїнстві дає нам самого себе;
- Святого Духа, Подателя освячуючої благодаті, а разом із нею — благодаті життя в чистоті (тобто дівочої любові)»[16].
Дивлячись на життя і діяльність святого Арнольда Янссена, можемо ствердити, що від дитинства й до самої смерті його супроводжувало постійне прославляння Пресвятої Трійці, а любов до Неї стала особливою рушійною силою для звершення великих діл у Христовій Церкві — на більшу славу Триєдиного Бога і для спасіння людських душ.
[1] Пор. A. Huf, Trynitarny wymiar duchowości Zgromadzenia Służebnic Ducha Świętego, Warszawa 2006, с. 25.
[2] Пор. J. Tyczka, Cześć Trójcy Świętej w życiu Arnolda Janssena i w jego Zgromadzeniu, Pieniężno 1992, с. 6.
[3] Пор. Там саме, с. 6.
[4] Пор. Там саме, с. 9.
[5] Пор. Там саме, с. 9.
[6] Пор. Там саме, с. 16.
[7] Пор. Конст. 1891/4.
[8] Пор. J. Alt, Arnold Janssen. Życie i dzieło, tłum. J. Tyczka, Warszawa 2002, с. 325.
[9] Пор. J. Tyczka, Cześć Trójcy Świętej w życiu Arnolda Janssena i w jego Zgromadzeniu, с. 28.
[10] Пор. https://siostryklauzurowe.pl/, 28.04.2026.
[11] Пор. F.C. Rehbein, Historyczny rozwój duchowości Zgromadzenia Misyjnego Służebnic Ducha Świętego, перекладач. D. Piasecka, Racibórz 2001, с. 28.
[12] Пор. Конст. 1984/404.
[13] Пор. Конст. 1891/10.5.
[14] Пор. A. Huf, Trynitarny wymiar duchowości Zgromadzenia Służebnic Ducha Świętego, с. 29.
[15]Пор. A. Janssen, Notatki i postanowienia z 1906, , opr. Rohner A., Zeszyty Werbistowskie н. 24, с. 22
[16] Пор. Там саме, , н. 12, с. 43.
Зображення ікони https://www.pinterest.com/pin/5911043242423666/
Додати коментар