Псалми – це молитви людей, які жили перед нами. Так як і ми, вони також переживали різні хвилини в своєму житті – радість і смуток, успіхи і труднощі, приємність і біль, досвідчували близькості Господа і своєї грішності. Все те, чим наповнена була їхня щоденність, приносили на розмову з Господом. Псалми – це також хваління Бога.

Якщо у Вас виникне бажання, залиште коментарі до статті та розкажіть, як слова псалма промовляють до Вас. При цьому пам’ятайте, що Ваші роздуми є цінними і можуть збагатити інших.

ПСАЛМИ НА СЛУЖБІ БОЖІЙ

Під час кожної Служби Божої у храмі чуємо слова псалма. Як часто і на скільки дозволяю цьому Слову доторкнутися до мого серця? Не раз затримуємо увагу на мелодії або способі виконання псалма. Іноді всі зусилля докладаємо, щоб запам’ятати рефрен, який потрібно повторити, а потім вже не вистачає зосередженості, щоб вслухатися в слова псалмиста, щоб дозволити їм оживати в конкретній історії мого життя.

Господь звертається до нас зі своїм словом, але Він також хоче дізнатися відповідь, як Його слово відображається в нашому серці.

Нагадаємо, як молитися методом Lectio Divina – (“Боже читання”).

4 кроки Lectio Divina

Метод Lectio Divina  відбувається у 4 кроки: 

1. Lectio  – “Про що говорить текст?” прочитай і намагайся зрозуміти, про що цей текст, про кого йде мова, де відбувається дія, що говорять дійові особи, і т.д. 

2. Meditato – Роздуми над текстом, медитація. “Що через цей текст Бог говорить конкретно до мене?”

3. Oratio – “Яка моя відповідь Господу на Його слова?”

4. Contemplatio – споглядання. Просто будь у присутності Бога, Який себе об’являє. 

#ЗРОБИЦЕБОНЕДІЯ №6: ПСАЛМ 16

ГОСПОДЬ – ЄДИНЕ ДОБРО

Цей псалм, так як і більшість, приписують царю Давиду. Правдоподібно, він скомпонував його тоді, коли втікав перед переслідуваннями Саула, який хотів його вбити. Це авторство підтвердив також св. Петро в Діяннях Апостолів 2, 25-28, коли в своїй проповіді в день П’ятидесятниці цитував фрагмент цього псалму.

ПОВЕДІНКА В СКРУТНІХ ОБСТАВИНАХ

Псалм 16 – це вираз глибокої довіри в скрутній ситуації. Коли той, хто молільник переживає загрозу втрати життя, він всім серцем звертається до Господа. Він молиться в день і в ночі і ця молитва веде його до такого з’єднання з Богом, що він може сказати: „Господь –  передо мною завжди”. Інший переклад говорить: „Я мав завжди Господа перед своїми очима”.

Псалмист, пам’ятаючи про великі чуда, які Бог вже здійснив в Його житті, визнає Бога своїм єдиним Господом, найбільшим добром, найціннішим скарбом. Навіть знаходячись у небезпеці, він не паде в розпач, бо має надію на Господа, який до цього його ніколи не залишив, не розчарував. Давид вірить, що Бог прийде йому своєчасно на допомогу.

В чому і у кого шукаю допомоги в трудні моменти мого життя? Якою є моя довіра до Господа? «Ісусе, довіряю Тобі, Ти цим займися» – чи ця молитва італійського священика о. Доліндо живе в моєму серці?

ХТО ЦІ СВЯТІ?

„До святих, що на землі … уся моя любов до них” (16,3). Святими були усі члени вибраного народу. Для Давида святим в особливий спосіб був Саул, встановлений царем Ізраїля. І тому Давид, якого той хоче вбити, не всмілився підняти руку на нього, шануючи Саула як вибраного Богом.  

У Старому Завіті багаторазово чуємо заклик Господа до святості, так як Він є Святий – «Будьте святі, як і Я святий» (пор. Вих. 19,6; Лев. 20,26). У Новому Завіті слово «святий» чуємо серед перших християн, які так взаємно себе називали (Кол. 1,2; 1 П. 2,9).

А яких святих я розпізнаю в своєму житті? Чи це тільки ті, які мають ореол над своєю головою? Чи розпізнаю святих серед тих, з ким живу і спілкуюся?

СПОКУСА ПІДДАННЯ ІДОЛАМ

В псалмі йде мова також про тих, які віддають честь ідолам. За часів Давида були і такі євреї, які піддавалися релігійному синкретизму, тобто вірили в єдиного Бога та одночасно складали пожертви божкам. Тому псалмист визнає, що він не піддасться цій спокусі, бо для нього Господь – єдиний і найважливіший. „Господь – частка моєї спадщини й моєї чаші”.

А хто є моїм Господом? Хто або що найчастіше займає мої думки, почуття? З чим пов’язані мої найглибші прагнення, які вибираю у своїй щоденності?

СПАДЩИНА І ЧАША

Св. Августин сказав, що цей псалм оспівує муку Христа. В Гетсиманському Саду Ісус молиться: «Отче, … віддали від мене цю чашу. Та не що я хочу, а що ти” (Мк 14,36). Чашею, яку Ісус приймає є мука і смерть з любові до грішників, бо Його спадщиною є виконання волі Отця. В такий спосіб можна пояснити цей псалм, читаючи його з перспективи воскресіння Ісуса.

Але Давид такого розуміння ще не мав. Він писав це на основі досвіду Ізраїля, згадуючи поділ обіцяної землі між племенами Ізраїля, зроблений Мойсеєм за дорученням Бога. „Господь сказав Аронові: Не матимеш у їхній землі ніякого спадкоємства, і частки тобі не буде між ними. Я – твоя частка і твоє спадкоємство серед синів Ізраїля” (Чис. 19,20). Кожне плем’я отримало стільки, скільки потребувало, в залежності від кількості людей. Плем’я Левія, яке було плем’ям священників, землю у власність не отримало. Їм були віддані міста, в яких вони могли поселитися, а також пасовища, де могли пасти тварин. Брак власності мав підкреслювати їх цілковиту залежність від Господа, вони мали цілковито посвятити себе служінню Господу і турбуватися духовно про людей. Натомість народ мав обов’язок утримувати їх матеріально, складаючи в храмі пожертви для Господа. Священики і їх родини мали право користуватися цими пожертвами для прожиття.    

Давид щиро визнає, що, маючи Бога за Господа свого життя, він має всяке добро і багатство. Він має в собі Божу мудрість, бо сам Господь є його дорадником. Слухняний Господу, який вдень і вночі є з ним, він вірить в близьку присутність Господа незалежно від того, що відчуває чи що переживає. Вночі, коли спить, не відчуває нічого, а Господь і тоді формує його серце: „Я сплю, та моє серце не засинає” (Пісня Піс. 5, 2). «Серце» в біблійному значенні – це осередок думок і почуттів людини. Господь постійно чуває над людиною і перемінює її на свій образ навіть вночі, якщо вона цього прагне. Тому так важливим є, про що думаю перед сном, що читаю, що дивлюся, з ким розмовляю ввечері. „Лише у Бозі спочивай душе моя, у ньому моя надія…, коли зростає багатство, не прив’язуйтесь до нього серцем” (Пс 62, 6-11).

Чи останнім словом, яке чую перед сном, є Слово Бога?

Якою є моя „спадщина”? Чи моє серце вільне для Господа? А якщо ні, то що або хто його займає?

Чи „чаша” – виконання волі Господа в моєму житті – проникає мої мислі, слова, почуття, прагнення, вчинки?

БОГ Є ГОСПОДОМ ЖИТТЯ, А НЕ СМЕРТІ

В Біблії читаємо, що смерть увійшла у світ через заздрість диявола (пор. Муд. 2, 24), тому і псалмист пише у вірші 10: „ Бо не покинеш душі моєї в шеолі…”. Розуміння вічного життя розвивається в Старому Завіті поступово. Молільник вірить в доброту Бога і визнає надію на життя в Божій присутності.

Шеол у розумінні євреїв був перехідним місцем, перебування в ньому було часом очікування на спасіння. Євреї вірили, що Бог хоче забрати їх до себе, але від людини потрібна співпраця з Божою благодаттю. Тому для грішників смерть є страшною, але для того, хто живе з Богом – смерть є брамою до неба: „Бог визволить мою душу з руки шеолу, він мене прийме до себе” (Пс 49, 16).

Якщо дозволяю Слову Божому жити в моїх думках і прагненнях, то воно стає для мене лампою, яка освітлює щоденну дорогу життя і показує напрямок, куди йти і що вибрати.

Чи прагну життя в повноті, чи прагну життя в близькій присутносі Бога? Як часто думаю про те, що моя душа призначена до вічного життя?

Підготувала  – с. Марія Марта Пшивара, SSpS, ведуча реколекцій зі Словом Божим у ритмі Lectio Divina (“Боже читання”)